Дідусь
Pavlo
Коли всі намагались, проблеми сховати в темноту, Він дивився телевізор, бо не знаходив сну. Коли всі будували плани, слідкували за курсом валют, Він грав із внуком в шахи, водив його дивитись на салют. Коли всі креслили кордони, сірі стіни звели до небес, Він час від часу ходив на рибалку, а із ним його вірний пес. Коли всі дістають телефони, вимикають зовнішній світ, Він розгортає свіжу газету і між чорно-білим небом влаштовує політ.
2022-01-16 21:17:15
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Непоганий вірш 🌟
Відповісти
2022-01-17 09:39:47
2
Анастасія Гордієнко
Я ось читала вірш, і щось він мені так нагадав мого дідуся. Навіює світлі спогади з дитинства.
Відповісти
2022-01-19 16:40:33
1
Pavlo
@Анастасія Гордієнко дякую)
Відповісти
2022-01-19 16:44:16
Подобається
Інші вірші поета
У весняних квітів твої очі Невидима сторона Я знаю коли посміхаєшся ти Ще не вмерла в світі доброта
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1264
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11487