Дідусь
Коли всі намагались, проблеми сховати в темноту, Він дивився телевізор, бо не знаходив сну. Коли всі будували плани, слідкували за курсом валют, Він грав із внуком в шахи, водив його дивитись на салют. Коли всі креслили кордони, сірі стіни звели до небес, Він час від часу ходив на рибалку, а із ним його вірний пес. Коли всі дістають телефони, вимикають зовнішній світ, Він розгортає свіжу газету і між чорно-білим небом влаштовує політ.
2022-01-16 21:17:15
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
Непоганий вірш 🌟
Відповісти
2022-01-17 09:39:47
2
Анастасія Гордієнко
Я ось читала вірш, і щось він мені так нагадав мого дідуся. Навіює світлі спогади з дитинства.
Відповісти
2022-01-19 16:40:33
1
Pavlo
Відповісти
2022-01-19 16:44:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5005
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5701