Вірші
У весняних квітів твої очі
У весняних квітів твої очі,
У Сонця посмішка твоя.
Приніс вітер слова пророчі,
Що на небі згасла ще одна зоря.
Що не буде ні обіймів,
Ні в погляді німого - крику.
Що після сварок і надрізів,
Вже не знайдемо стику.
І після всіх слів про кохання,
І після третьої весни.
Наші зустрічі, вітання,
Перейдуть у чорно-білі сни.
3
0
406
Дідусь
Коли всі намагались,
проблеми сховати в темноту,
Він дивився телевізор,
бо не знаходив сну.
Коли всі будували плани,
слідкували за курсом валют,
Він грав із внуком в шахи,
водив його дивитись на салют.
Коли всі креслили кордони,
сірі стіни звели до небес,
Він час від часу ходив на рибалку,
а із ним його вірний пес.
Коли всі дістають телефони,
вимикають зовнішній світ,
Він розгортає свіжу газету
і між чорно-білим небом влаштовує політ.
10
3
4644
Невидима сторона
У поета завжди є невидимий стовбець, рядок,
Він не буде на папері, але ніколи не зникне із думок.
Кохана береже свої секрети, від друзів і мене.
В ніч одну усе розкаже, потім з дому прожене.
Смерть буває також плаче, забираючи останній вдих,
Їй набридло бачити – мам, похмурих і блідих.
Пробач, швидше пулі в слід летить,
Доганяєш і рукою хватаєш, що тремтить.
Спогади, час підло відкарбує,
Він геніальний злодій, себе ж грабує.
4
0
324
Кава, скло розбите й ти
Кава, скло розбите й ти,
У вікні морозні квіти.
Передаєм в листах «привіти»,
І ставим крапку в знак самоти.
У стін питаємо секрети.
Допивши каву і прибравши скло,
Допоможе друг забути, що було,
І спалить всі її портрети.
4
0
213
Мій чорний ворон
Мій Чорний ворон, став на тон темніший,
І кіготь має набагато вже - точніший.
Мій Чорний ворон, шепоче не мої слова,
Шукає ворогів де їх нема.
Мій Чорний ворон, душі моєї тінь,
Й страшних причина сновидінь.
18
3
9656
Страшно уявити, що немає Бога
Страшно уявити, що немає Бога,
В двох цифрах поміщається життя.
І як еволюції нащадок, як її «дитина»,
Отримав ти інстинкт, а не почуття.
Страшно уявити, що немає Бога,
Немає ні кохання ні добра ні зла.
Принц тоді даремно повернувся,
На планету де єдина роза проросла.
Страшно уявити, що немає Бога,
По воді тобі, тоді, не йти.
І те чого шукав в собі,
За вічність навіть не знайти.
4
0
212
Ще не вмерла в світі доброта
Ще не вмерла в світі доброта,
Бо бачу сміх і бачу сльози.
Ще ніжні не забули ми слова,
Ще вдома зігріваємо котів в морози.
Не вмерла в світі доброта,
Кохання досі є серед рядків книжок.
Ще зустрічаю люблячі серця,
Серед не стоптаних стежок.
11
0
2605
Тебе, не красять квіти ці
Тебе, не красять квіти ці,
А все зовсім навпаки.
Перед очима образ твій,
Забрав усі мої думки.
У тиші цього снігопаду,
Чую, голос твій.
Скажи, як ти посміла?
Дібратися до мрій.
І я давно забутий часом,
Вітром поправляю локон твій.
Куди ведеш мене?
Мій «Едемський змій».
3
0
256
Маленький рай
Для мене твої сльози – лава,
Мою душу й тіло спалюють до тла.
Я благаю, щоб усмішка,
Яка десь блукає, тебе знайшла.
Щоб твої проблеми крила мали,
Із журавлями полетіли в інший край.
Я не знаю, де усі шукають,
Та я в тобі знайшов свій «маленький рай».
6
0
260
Я знаю коли посміхаєшся ти
Я знаю коли посміхаєшся ти,
Хоча між нами сотні кілометрів.
Бо в душі метелики летять всі догори,
І феєрверком в серці розбиваються комети.
Знаю коли плачеш чи сумуєш ти,
Метелики падають униз безкрилі.
Коли страх пробивається у твої сни,
Він зустрічає моє військо вже на першій милі.
Давно вже втратив апетит і сон,
Здоровий глузд і той вже зрадив.
Усе без тебе тільки фон,
Як міг із цим боровся, та ніяк цьому не завадив.
4
0
295
