Вірші
Якось та колись
Якось у далекому грудні,
Якогось чарівного року,
Десь приблизно увечері.
Колись. Майже учора.
Ми познайомилися давно
І очі твої тоді полонили.
Губи шептали не про любов,
Але душі про неї воліли.
І хоча були різними та чужими
З особистими долями і людьми.
Втримати нас вони не зуміли,
Як тільки зосталися на самоті.
Ми познайомилися зимою,
Хоча зустрілись ще восени.
І знали один одного до того,
Розмовляючи щоденно і увісні.
Нас звів єдиний повільний танок
Та гучний стуків кохання у скронях.
Посеред різнобарвних зірок,
Утопаючи в жаданих обіймах.
Якось у давньому грудні,
Якогось чудового року,
Десь приблизно увечері.
Колись. Ніби ще вчора.
6
1
250
10.09.1999-16.10.2022
Не бійся смерті – не пізнаєш,
Коли постукає вона.
Бійся, коли не відчуваєш –
Тоді марнується життя.
Бійся, що проходять дні даремно
Або образи застилають очі.
Бійся, якщо з рідними самотньо,
І знов втікаєш посеред ночі.
Бійся, що не маєш людини,
Котрій дзвонять у біді.
Коли душа болить в мовчанні
Та від цього розрива її.
Не бійся смерті – того не варта.
Вона лиш мить для тебе,
Бісова секунда,
Що відбирає серцю любе.
Не бійся смерті – не пізнаєш.
Занадто швидко забира вона.
Та іншим розпач по собі лишає
І біль втрати, що не мина.
12
1
230
