Квіткове намисто
Светлана Пилюк
Він щойно народився навесні, Прозоро-кришталевий, мов роса. Він посміхнувся тільки лиш мені, Очима, як бездонні небеса. Я ніжно доторкнулась до чола, Розчепурила зовсім юне листя, Не скривдила, не вбила, зберегла Галявини квіткове те намисто. 23.03.2021
2021-03-22 22:29:23
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Чудово 🌹✍️🌹✍️🌹
Відповісти
2021-03-23 02:29:40
1
Александр
тендітність та краса!
Відповісти
2021-03-23 18:30:56
Подобається
Інші вірші поета
Різдвяний жарт Не плачь Буває сумно... Колискова Сонця
Інші поети
Younis Sari
@younissari
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9690