Озерні дзеркала
Задивились велетні у воду, Світ не знав такої ще краси! Хто їм дав таку чарівну вроду, Що приходить тільки восени? Спить на гілці вітер, не гуляє, Пташка не зривається в політ. Небо на дні озера блукає, Сонце тихо вже пішло на Схід. І щемить від тих дзеркал в душі, Хоч би спокій той не зворушити, Хоч би всім, хотілось, як мені, Сум на глибині сум увесь лишити. 22.09.2020
2020-09-22 16:21:41
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Светлана Пилюк
@Boanerge р, а яке фото чудове я вчора зробила!!!!! Вірш нічого в порівнянні
Відповісти
2020-09-22 17:06:42
1
Светлана Пилюк
@Boanerge дякуююююю!!!!!
Відповісти
2020-09-22 17:12:40
1
Светлана Пилюк
@Светлана Пилюк https://www.surgebook.com/ptitsaradost/poem/poltava-kovel-tranzit
Відповісти
2020-09-22 17:15:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1996