За крок
Светлана Пилюк
Ще не ненавиджу. Ту мову, ті пісні, Так склалося, - то все було в житті. Ще не ненавиджу. Чужі ліси й лани, Але зламалося щось раптом у мені. Ще не ненавиджу. Людей, що геть, як ми: Є серце, МАБУТЬ, руки, дві ноги... Так боляче, бо щось тремтить в грудях, То ненависть народжується й страх! 25.02.22
2022-02-25 15:30:50
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
Тримаймося!
Відповісти
2022-02-25 20:02:14
Подобається
Інші вірші поета
Ця осінь... Знову Не поспішай Я подумки лечу
Інші поети
Carla Gaona
@KuroShiro
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1266
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9004