- Вікі?! Що сталося?
- Нічого просто кошмар наснився.
-  Що за кошмар, - сонно запитала Мімі.
- Що ангел Фенціо мій батько.
- І справді кошмар, - відповіла демонесса, перед тим як знову провалитися в сон.
З щоденника випали листи, вони були старими і пом'ятими, але слова було чітко видно:
                         ***
" Коханий я вагітна, я знаю що нашій дитині не вижити, бо я непризнана а ти ангел. "
                         ***
Я відкрила наступний лист і продовжила читати:
                         ***
" Я була біля біля плакучих дів, молилася за наше дитя і Шепфа дозволив врятувати його! Він дасть мені нове життя на землі, я знову стану людиною, але маленька донечка виживе!  Прощавай мій ангеле !
P.S Ребека"
                          ***
Я читала його щоденник до самого ранку.
-" Не віриться що це правда"
Я вийшла в сад, сонце ще не зійшло, хоч уже було світло, над садом стояв туман, а рожеве небо заворожувало, я сіла на лавочку.
- Неспиться?
Біля мене сів демон.
- Можна і так сказати.
Він обняв мене.
- А якщо хтось побачить!
- В таку рань всі сплять, навіть Фенціо.
Почувши його імя я опустила очі.
- Вікі щось сталося?
- Люцифер, я повинна щось тобі сказати.
- Я слухаю.
- Фенціо...
- Що Фенціо? він тебе образив! Я йому крила вирву!
- Ні Люци, він... Він мій батько.
- Що? Ти ж народилася на землі.
Я розповіла йому про все що дізналася вчора.
- Ну ти і везуча. Співчуваю, з батьком тобі не пощастило ще більше ніж мені.
Стоп. Якщо Фенціо твій батько, тоді Діно твій брат! Як в такого зануди і "святоши" як Діно, може бути така сестра як ти.
Я усміхнулася
- Ти вмієш робити компліменти.
- Мені пора, через три хвилини сюди прийде Фенціо.
Він поцілував мене і полетів.
Я пішла на урок, в кабінеті я зустріла Ості.
- І про що ви говорили в саду?
- Недумаю що ти зрозумієш, для твого курячого мозку це буде важко.
Її очі загорілися полум'ям.
- Та як ти...
- Що?
Полумя моїх очей здавалося зараз вирветься і спалить все на своєму шляху, Ості злякано зробила крок назад і втекла.
- "Непогано, моя маленька д'яволице."
Голос Люцифера прозвучав в моїй голові. Оглянувшись я побачила його.
- "Ти телепат?"
- "Це мій особливий талант демона."
В кабінет зайшов ангел Фенціо.
- "Мені потрібно повернути щоденник ангела Фенціо, допоможеш?"
- "Має бути цікаво, я непроти"
Після уроків ми підійшли до дверей його кімнати:
- У тебе є план?
- Так, ти стоїш на"шухері", а я поверну щоденник.
- Але двері замкнені.
- І що ти пропонуєш?
- Ти, стоїш на "шухері", а я телепортуюся в кімнату і повертаю щоденник.
- Ти вмієш телепортуватися?
- Ти ще багато чого про мене незнаєш Вікі, давай щоденник.
Демон розчинився в повітрі. З кабінету в кінці коридору вийшов Фенціо, я стукнула в двері його кімнати.
-"Люци швидше."
- Уокер, що ти тут робиш?
- Я... хотіла...
- Швидше Уокер, в мене немає часу!
- "Готово" - пролунало в моїй голові.
- Я просто хотіла подякувати вам за те що ви дуже хороший вчитель!
Він недовірливо поглянув на мене.
- Мені вже потрібно іти, небуду вас затримувати.
Я вибігла на вулицю.
- За те що він хороший вчитель, Вікі ти серйозно.
Демон підійшов до мене.
- Я розгубилася. А що я повинна була сказати "ой вибачте, у вас в кімнаті демон ховає викрадений мною щоденник, зачекайте хвилинку"
Він засміявся.
- Давай вечером зустрінемося на літаючому острові.
- Гаразд.