9 Нікуди не спіши інакше пропустиш чудо
*Минуло 10 років*
Мімі і Аді йшли коридором.
- Пройшло десять років, а школу все ще не докінця відновили. Цікаво, що стало з Вікі і Люци.
- "Дзеркало душі" знищило їхні душі, їх просто більше не існує.
* 10 років тому*
Яскраве світло на секунду осліпило мене, ми були на площі якогось міста.
- Люци, де ми?
- Я незнаю.
Біля нас зупинився чоловік.
- Ти Вікі а ти Люцифер?
- Так.
- Ваша любов створила це місце, тепер всі душі які були в дзеркалі опинилися тут.
До нас підійшла жінка.
- Ми щиро вдячні вам за можливість жити тут, і для нас було б честю якщо б ви стали королем і королевою цього місця.
*Минуло 10 років*
- Минуло десять років з моменту як ми попали сюди, сьогодні десята річниця міста, а здаєтся ніби це було вчора. Я така щаслива що я можу бути тут з тобою, Люци!
- Я також кохана. Хлоя, Рафаель! Пора іти на свято!
З сусідньої кімнати вибігло двоє дітей
- Ходімо тату.
Він взяв за руку Хлою, а я Рафаеля, ми вийшли на балкон замку. В низу була площа.
- Це на ше місто і колись ви будете правити ним.
Хтось скаже що кожна історія повинна мати щасливий кінець, незнаю на рахунок кожної, але у цієї він буде! Тому що справжнє кохання сильніше за будь яке зло!
Мімі і Аді йшли коридором.
- Пройшло десять років, а школу все ще не докінця відновили. Цікаво, що стало з Вікі і Люци.
- "Дзеркало душі" знищило їхні душі, їх просто більше не існує.
* 10 років тому*
Яскраве світло на секунду осліпило мене, ми були на площі якогось міста.
- Люци, де ми?
- Я незнаю.
Біля нас зупинився чоловік.
- Ти Вікі а ти Люцифер?
- Так.
- Ваша любов створила це місце, тепер всі душі які були в дзеркалі опинилися тут.
До нас підійшла жінка.
- Ми щиро вдячні вам за можливість жити тут, і для нас було б честю якщо б ви стали королем і королевою цього місця.
*Минуло 10 років*
- Минуло десять років з моменту як ми попали сюди, сьогодні десята річниця міста, а здаєтся ніби це було вчора. Я така щаслива що я можу бути тут з тобою, Люци!
- Я також кохана. Хлоя, Рафаель! Пора іти на свято!
З сусідньої кімнати вибігло двоє дітей
- Ходімо тату.
Він взяв за руку Хлою, а я Рафаеля, ми вийшли на балкон замку. В низу була площа.
- Це на ше місто і колись ви будете правити ним.
Хтось скаже що кожна історія повинна мати щасливий кінець, незнаю на рахунок кожної, але у цієї він буде! Тому що справжнє кохання сильніше за будь яке зло!
Коментарі