8 Невже це справді кінець?!
- Ну ні! Все так не закінчится!
Я відчула як злість переповнює мене а сила тільки росте, розірвавши залізні кайдани я ввірвалася до залу суду і побачила маму.
- Мама?! Це ти винесла вирок?!
- Так! Коли він помре ти попадеш на землю, після знову станеш непризнаною і обереш шлях ангела!
- Ну ні, цьго небуде!
- А як ти мені завадиш, ти всього лише непризнана.
- Оні! Я не просто непризнана і ти це знаєш!
- Але звідки ти...
- Всі секрети рано чи пізно перестають бути такими. В мені ангельська сила з народження і оскільки я обрала шлях демона... Я! Мальбонте! а тепер, відпусти його, а інакше, я перетворю небо в пекло!
Я змахнула крилами і червоне полум'я огодило стіною нас трьох від гвардійців, які прийшли на допомогу Серафимам.
- Тобі невистачить сили!
- Справді?
Я клацнула пальцями і вся школа спалахнула пекельним полум'ям. Мої очі стали повністю чорними я змахнула крилами і зависла в повітрі.
- Наступним буде Рай.
- Гаразд, забирай його!
Я кинулася до демона.
- Люци ти як?
Він був непритомний, але почувши мій голос почав приходити в себе.
- Вікі, де я?
- Все добре, все буде добре.
- Вікі, Я люблю тебе. Любовью що сильніше часу, що глибше океанів і небес.
- І я люблю тебе, Люци.
- Я хотіла врятувати тебе, ти стала б Серафимом якщо б не він! Тепер ти помреш з ним.
Мама повернула дзеркало до нас, я поцілувала Люцифера і все про що я встигла подумати що це неможе закінчитися так...
P. S. Пробачте що така коротка частина, через годину опублікую завершення!
Я відчула як злість переповнює мене а сила тільки росте, розірвавши залізні кайдани я ввірвалася до залу суду і побачила маму.
- Мама?! Це ти винесла вирок?!
- Так! Коли він помре ти попадеш на землю, після знову станеш непризнаною і обереш шлях ангела!
- Ну ні, цьго небуде!
- А як ти мені завадиш, ти всього лише непризнана.
- Оні! Я не просто непризнана і ти це знаєш!
- Але звідки ти...
- Всі секрети рано чи пізно перестають бути такими. В мені ангельська сила з народження і оскільки я обрала шлях демона... Я! Мальбонте! а тепер, відпусти його, а інакше, я перетворю небо в пекло!
Я змахнула крилами і червоне полум'я огодило стіною нас трьох від гвардійців, які прийшли на допомогу Серафимам.
- Тобі невистачить сили!
- Справді?
Я клацнула пальцями і вся школа спалахнула пекельним полум'ям. Мої очі стали повністю чорними я змахнула крилами і зависла в повітрі.
- Наступним буде Рай.
- Гаразд, забирай його!
Я кинулася до демона.
- Люци ти як?
Він був непритомний, але почувши мій голос почав приходити в себе.
- Вікі, де я?
- Все добре, все буде добре.
- Вікі, Я люблю тебе. Любовью що сильніше часу, що глибше океанів і небес.
- І я люблю тебе, Люци.
- Я хотіла врятувати тебе, ти стала б Серафимом якщо б не він! Тепер ти помреш з ним.
Мама повернула дзеркало до нас, я поцілувала Люцифера і все про що я встигла подумати що це неможе закінчитися так...
P. S. Пробачте що така коротка частина, через годину опублікую завершення!
Коментарі