Я взяла його за руку і потянула до виходу.
- І куди ми підемо?
- Ходімо до літаючих островів.
Він взяв мене на руки і через декілька секунд опустив уже на  острові.
- Ти єдина хто знає про це місце окрім мене.
- І чим я заслужила таку честь?
- Ти єдина людина за все моє життя кому я зміг довіритися,- усміхнувся демон, Я б навіть сказав що ти мій друг.
- В тебе ж є багато друзів.
- Вони мені не друзі, просто демони які виконують мої завдання і тому можуть знаходитися біля мене. А ти...
Ти, особлива...
- Люци, я... Я люблю тебя!
Демон голосно засміявся.
- Мене ніхто не зможе полюбити я син Сатани! Принц Пекла! Жорстокий і бездушний!
- Ти не такий. Твій батько нелюбив тебе, і ти думаєш, що ніхто неполюбить, але це нетак, я люблю тебе!
- Якщо це жарт тоді даю останній шанс зізнатися, тому що... Я... Я також люблю тебе...
Він поцілував мне.
- Але ми неможе о бути разом це заборонено.
- Мені всеодно. Мені непотрібна вічність без тебе Вікі.
Він поцілував мене знову. Тільки підранок ми повернулися в школу.
В кімнаті Мімі небуло, я перевдягнулася і пішла на урок. За весь день небуло нічого цікавого. Після уроків яповерталася в кімнату. По коридору йшов ангел Фенціо, він вийшов із своєї кімнати і швидко зник за поворотом. Підійшовши до дверей кімнати я обачила що вони не замкнені, я тихо зайшла. По серед кімнати був письмовий стіл, я вирішила подивитися що там, мою увагу привернув зошит з шкіряною обкладинкою, я відкрила його і засміялася.
- "Щоденник? Ніколи б не подумала."
В коридорі пролунав голос, потім кроки, я швидко вийшла з кімнати і сховалася за колону, вчитель зайшов в кімнату не побачивши мене. Тільки зараз я зрозуміла що тримаю щось в руках.
- "Трясся! Я забула залишити його щоденник! Цікаво, а що він там записує... Прочитаю а потім непомітно підкину."
Швидко повернувшись до своєї кімнати я сховала щоденник під подушку, через секунду прийшла Мімі,  було пізно і вона зразу ж заснула.
Я почала читати, спочатку небуло нічого цікавого.
- "Зануда... Хм... Цікаво, а що він писав про мене? "
Я відкрила дату коли я вперше опинилася тут.
"Сьогодні в школу вступила ще одна непризнана, як же вона схожа на мою дорогу Ребеку!"
-" З відки він знає мою маму!?"
Я перегорнула сторінку і продовжила читати.
" Невже Шепфа справді дозволив їй стати людиною... Невже, Вікі, справді моя донька?!"
- ЩО?!
Я крикнула так голосно що Мімі прокинулася.