صباح دافئ
استيقظت اليوم على خيوط ضوء الشمس الرقيقة استيقظت، لأجدها هي الرفيقة اعتدت أن أحب الصباح لأني لم اكن استيقظ بالصياح عندما كنت في السادسة سمعتهم يقولون عند الشروق، تصحى كوابيس هذا العالم المجنون اليوم بعد عشر سنوات غدت حياتي جهنم كما وصفتها تلك الكلمات لكن رغم ذلك لم يزل الشعور الشعور بالحب الذي يتركك مشلول لو قرأت عباراتي إلى الآن فأنت تفهم موقفي فحلمي ذلك الشخص الذي أنار الحب في وكما كل الأحبة يفعلون فالرحيل لهم قانون و أضحى قلبي بعده فاشل فسلاما على حب جميل قاتل ~PurpY 💜~
2018-08-19 06:41:24
11
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2559
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12187