بكاء

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

منذ أول نفس لك في هذه الدنيا بكيت أظنك تعلم الآن لما شكيت تعيش حياتك البائسة في حيرة وترى ابتسامات الناس وفي قلبك غيرة لا دخل للجاه في ذلك فإن ثروتك الحقيقية هي سعادتك لا مالك حسرة تملأ قلبك على ما يمضي لأنك لا تعلم كم من الوقت في هذا العالم ستقضي حقا انها مخيفة، فكرة الموت هي دوما ما توقظ برأسك ذاك الصوت صوت اعتاد أن يكون همسات راكدة يتساءل هل حياتك كانت ذات قيمة و فائدة وما يرعبك أكثر ويفقدك ثباتك فكرة أنك تعيش كل عام يوما ستلقى به موتك وسيأتي ذاك اليوم المشؤوم الذي ستكون بمجيئه مصدوم لا تقلق، عندما تترك جسدك الروح الحبيسة لن تبكي ولكن ستترك أفئدة أحبائك تعيسة قد تكون هذه عدالة الحياة يا سادة كل ما تفعله يعود اليك من خير أو شر، إنها العادة لذلك عش الحياة قبل أن تنزل بآخر محطة ولتدع أفكارك الورقية تسمع قبل أن ترسم آخر نقطة "اذا اعجبتك القصيدة واكملت القراءة لا تنس اخباري برأيك عنها في التعليقات والضغط على زر الإعجاب ومتابعة الحساب... فضلا وليس أمرا" شكرا 😊❤ ~PurpY 💜~

2018-09-04 10:13:09

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Sham Am

جميلة لا بل رائعة 💜💜

Відповісти

2018-09-04 17:32:22

1

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@نـُونِه شكراا 💜💜💜

Відповісти

2018-09-04 20:03:34

1

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@ Sham Am thank u love 💜💜

Відповісти

2018-09-04 20:04:16

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3174

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1682