بكاء
منذ أول نفس لك في هذه الدنيا بكيت أظنك تعلم الآن لما شكيت تعيش حياتك البائسة في حيرة وترى ابتسامات الناس وفي قلبك غيرة لا دخل للجاه في ذلك فإن ثروتك الحقيقية هي سعادتك لا مالك حسرة تملأ قلبك على ما يمضي لأنك لا تعلم كم من الوقت في هذا العالم ستقضي حقا انها مخيفة، فكرة الموت هي دوما ما توقظ برأسك ذاك الصوت صوت اعتاد أن يكون همسات راكدة يتساءل هل حياتك كانت ذات قيمة و فائدة وما يرعبك أكثر ويفقدك ثباتك فكرة أنك تعيش كل عام يوما ستلقى به موتك وسيأتي ذاك اليوم المشؤوم الذي ستكون بمجيئه مصدوم لا تقلق، عندما تترك جسدك الروح الحبيسة لن تبكي ولكن ستترك أفئدة أحبائك تعيسة قد تكون هذه عدالة الحياة يا سادة كل ما تفعله يعود اليك من خير أو شر، إنها العادة لذلك عش الحياة قبل أن تنزل بآخر محطة ولتدع أفكارك الورقية تسمع قبل أن ترسم آخر نقطة "اذا اعجبتك القصيدة واكملت القراءة لا تنس اخباري برأيك عنها في التعليقات والضغط على زر الإعجاب ومتابعة الحساب... فضلا وليس أمرا" شكرا 😊❤ ~PurpY 💜~
2018-09-04 10:13:09
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Sham Am
جميلة لا بل رائعة 💜💜
Відповісти
2018-09-04 17:32:22
1
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@نـُونِه شكراا 💜💜💜
Відповісти
2018-09-04 20:03:34
1
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@ Sham Am thank u love 💜💜
Відповісти
2018-09-04 20:04:16
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2682
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3317