L'ami du soir
À peine assise sur un rocher La mer ondulant de chaque côté Observant la lune et les étoiles, ses amis Les yeux remplis d'une certaine nostalgie Elle repense à son ancien ami Perdu depuis plusieurs décennies Se demandant si elle va le revoir Gardant jalousement cet infini espoir Un éclat prenant source de la lune Arrive en direction de la créature. Sa lumière la dégage de la nuit L'entourant d'une douceur inouit Ces yeux blancs la fixe bel et bien Plongeant son regard dans le sien L'éclat prend une forme familière Ondulant d'une manière irrégulière De cette forme elle cru reconnaître cet ami Pour qui elle a décidé de passer la nuit ici Souhaitant plus que tout au monde le revoir, Mais elle se rend compte que l'heure est à l'au-revoir. Jamais elle n'oubliera cet événement déchirant se disant Que bientôt, elle pourra au ciel lui rendre visite Mais avant de partir il lui a doucement chuchoté "Profite de ta vie et fais en ta plus belle réussite"
2020-10-19 11:05:57
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Luna Gerta
On retrouve ces vers agréables à lire, comme dans celui que je lu précédemment :)
Відповісти
2020-11-13 20:52:05
1
Luna Gerta
*Au quatrième vers, il y a une ligne qui n'est pas sautée (familière / Ondulant) (゚ω゚)
Відповісти
2020-11-13 20:53:02
1
purple_ninja_dragon
@Luna Gerta j'ai réfléchis un bon moment avant de comprendre, car sur téléphone la ligne paraissait sautée. Merci !
Відповісти
2020-11-13 21:34:53
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11411
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2343