Ми
Іринка Диняк
Ми співаємо гімни свободі, Лиш для себе живемо тепер. Ми такі, що про нас всі говорять І черговий куплетик нас впер. Ми змінили вже сотні облич, Сотні масок було вже знято. Та ми забули про душі свої, Коли хотіли справжніми стати. Ми живемо щодня і щомиті, Ми живемо, живі ми, живі. Як сказати, що вмієм любити? Як сказати, що всесвіт в тобі?
2019-01-08 07:36:49
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Олександр Гусейнов
Гарно)
Відповісти
2019-01-16 08:59:21
1
Іринка Диняк
@Олександр Гусейнов дякую😘
Відповісти
2020-04-13 09:40:41
1
Олександр Гусейнов
@Іринка Диняк 😉😊
Відповісти
2020-04-13 17:35:51
1
Інші вірші поета
Космосу Невідомість Коли ти мені скажеш? Присвячується
Інші поети
Dima Akeldama
@akeldama
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
855
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1533