Ми

Іринка Диняк

Ми співаємо гімни свободі, Лиш для себе живемо тепер. Ми такі, що про нас всі говорять І черговий куплетик нас впер. Ми змінили вже сотні облич, Сотні масок було вже знято. Та ми забули про душі свої, Коли хотіли справжніми стати. Ми живемо щодня і щомиті, Ми живемо, живі ми, живі. Як сказати, що вмієм любити? Як сказати, що всесвіт в тобі?

2019-01-08 07:36:49

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Олександр Гусейнов

Гарно)

Відповісти

2019-01-16 08:59:21

Іринка Диняк

@Олександр Гусейнов дякую😘

Відповісти

2020-04-13 09:40:41

Олександр Гусейнов

@Іринка Диняк 😉😊

Відповісти

2020-04-13 17:35:51

Інші вірші поета

Невідомість Присвячується Коли ти мені скажеш? Космосу

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Валерия

@_Valeriya_JW

Moi

@Moi_2000

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2533

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1178