Вірші
Пиши
Ти тільки напиши...
Хоча б оне єдине слово,
Що не байдужа я тобі.
Що є ще сенс в моєму існуванні.
Ти просто напиши,
Що в тебе усе добре,
Що сонце світить, або йде дощ.
Я прошу, пам'ятай, про те,
Що в тебе є одна маленька я,
Яка закохана у тебе.
От дивина, а ти ж того не знаєш.
Бо я боюся своїх почуттів.
Боюсь того, що ти мене не приймає.
І не прийде від тебе більш той лист...
Тому, ти лиш пиши...
5
1
556
Твій день
Ніколи не живи так, як наче цей день останній.
Бо хочеш ти змінити кожну мить,
По плану робиш все, і в решті решт,
Ніяких спогадів немаєш.
Тому
Живи так як ніби день цей перший.
Люби момент, в якому зараз ти живеш.
Кохай людей що біля тебе є.
І кожну мить роби чарівну.
Шукай в усьому світло, магію, тепло,
Любов, надію, відданість і щирість.
І пам'ятай, цей день один,
І не повториться він більше.
6
1
630
0...0
Мовчи.
Ти хоч хвилину просто слухай,
Цю музику що лине звідусіль.
Шум річки, подих вітру
Що в кронах плутає часом.
Той спів птахів,
Той щирий спів,
Який в людей ніколи не зустрічав.
Дихай.
Просто дихай...
Повітрям чистим, наповненим тим дивним ароматом.
Запах лісу, свободи, життя.
Живи.
Ти просто мусиш жити,
Незважаючи на всіх хто поруч тебе є.
На всі обставини, на всі події
Ти не здавайся.
Кохай.
Бо більше у житті
Ціннішого немає, ніж та любов
До мами, тата
І звісно до коханого, його одного
7
1
616
Щастя
Щастя.
Що то. Незнаю.
Воно повсюду, літає, кружляє. І часом зникає.
Чому немає сміху у діток на вустах,
Чому ось та, людина, що чекає на свій рейс,
Сидить зажурена, не дивлячись на те,
Що в вікнах квітнуть абрикоси, що зараз дощ не йде.
Чому?
Куди зникає щастя у людей.
Чого його не помічаємо.
Йдучи повз його ми не вдихаємо?
Чому?
Чому у цьому, яскравому світі, де все таке незвичне і цікаве,
Всі люди бачать сірі рамки. І ходять з ними. І їх не забувають.
Чому в людей зникає радість в очах.
Не вміють люди радіти, тим маленьким непомітним дрібницями,
Що роблять це життя таким.
Таким насиченим, яскравим, таким як є.
А ми цього не бачимо.
Проходимо повз все,
Повз ту квітучу вишню, ті квіти різнобарвні,
Ту траву, зелен.
Але ж так не було завжди.
Колись давно, коли були малі ми
Коли літали по тій незвичній, і такій бажанній,
Зеленій траві.
Здавалось все чарівним.
Метелик, квіточка, бджола, що має два відерця в лапках.
Дощ, сонце і веселка, яку чекали з самого ранку.
Так є і так було.
То треба всім згадати ті хвилини,
Як ми замість грошей тримали листя різне.
І мали все.
Тоді ж й були щасливі.
5
0
464
Час
І знову ти відкривши серце
Чекаєш від людей тепла.
Чекаєш там, де його нема,
Кохаєш віддано й так щиро.
І знову біль,
І серце плаче, і душа рветься на шматки
А ти сама, в своїй кімнаті,
Тихенько плачеш, як завжди.
Ти довіряєш, лиш чомусь то не цінується у світі
І люди люблять більш брехню,
Фальшиві посмішки, й тому
Сховайся, десь в своїй душі, недовіряючи нікому,
Але ж я знаю то не ти.
Тому живи як зараз ти живеш,
Обожнюю всіх людей,
Цінуй той час який у тебе є.
Бо то єдина що є повністю твоє!
5
0
429
Без сенсу
І я живу.
Спочатку народилась, наприкінці помру.
Чого живу? Для чого? Яка у мене ціль?
Незнаю.
Живу для себе. Кохаючи весь світ.
І все ж у пошуках..
У вічних пошуках причин,
причин чому цей світ такий як є.
В одночас дивний і звичайний.
І люди в світі різні є, я знаю.
Бо я така одна,
І я така як всі.
Я йду життям своїм помалу.
Я бачу біль, і щастя, і любов.
І все одно, щоранку посміхаючись тому, що сонечко зійшло.
3
2
637
