Щастя

Olya

Щастя. Що то. Незнаю. Воно повсюду, літає, кружляє. І часом зникає. Чому немає сміху у діток на вустах, Чому ось та, людина, що чекає на свій рейс, Сидить зажурена, не дивлячись на те, Що в вікнах квітнуть абрикоси, що зараз дощ не йде. Чому? Куди зникає щастя у людей. Чого його не помічаємо. Йдучи повз його ми не вдихаємо? Чому? Чому у цьому, яскравому світі, де все таке незвичне і цікаве, Всі люди бачать сірі рамки. І ходять з ними. І їх не забувають. Чому в людей зникає радість в очах. Не вміють люди радіти, тим маленьким непомітним дрібницями, Що роблять це життя таким. Таким насиченим, яскравим, таким як є. А ми цього не бачимо. Проходимо повз все, Повз ту квітучу вишню, ті квіти різнобарвні, Ту траву, зелен. Але ж так не було завжди. Колись давно, коли були малі ми Коли літали по тій незвичній, і такій бажанній, Зеленій траві. Здавалось все чарівним. Метелик, квіточка, бджола, що має два відерця в лапках. Дощ, сонце і веселка, яку чекали з самого ранку. Так є і так було. То треба всім згадати ті хвилини, Як ми замість грошей тримали листя різне. І мали все. Тоді ж й були щасливі.

2018-04-03 21:05:28

5

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3790

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1569