I Am Sorry
Rocqueville
"Don't scream!" He says So she bites her tongue ,closes her eyes And watches this play out again AM SORRY "You're hurting me" she tries to say In between broken sobs and tears But he doesn't listen To him she is a toy he uses to reach his "sextacy" heights AM SORRY! She fights invisible wars Her skin tatted with invisible scars Cause the monsters under her bed now lie on top of her I AM SORRY!! She tried to speak up but society acts like this is not a priority She is only thirteen!!! Are you kidding me?! Telling her that rape is inevitable so make the best of it ,stay calm and enjoy it. Are you literally, actually kidding me?!! This is her body not some public property Society treats rape with such simplicity So much so it has become a new reality I AM SO SORRY
2018-08-04 19:51:11
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ren
It's sad to know how heartless some people can be
Відповісти
2018-11-30 18:07:43
1
Rocqueville
I know right!!
Відповісти
2018-12-04 16:44:05
1
Інші вірші поета
LOST HELP!!! SKIN DEEP In my dreams
Інші поети
mikami
@mikami
Varisha Rehman
@varisha__rehman
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1814
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596