Печуть на тілі...
Nadine Tikhonovitch
Печуть на тілі ранкові порізи, І грає із мозком мій друг — алкоголь, Та з головою під воду залізу Дограти свою другорядную роль. Тут так самотньо і зовсім безлюдно, Нехай вдалині десь сирени гудуть, Мій голос хрипкий нікому не чутно, Та чекає на дні річковая муть. А сонце пече десь над головою, Небо востаннє усміхнулось мені, Не помічаю себе серед болю І знову топлюся у білім вині. Не розуміючи сенсу всіх звуків, Спускаюсь з думками сміливо на дно, Та ще памʼятаю темп твоїх рухів І як шкода: мені ще не все одно.
2023-08-21 19:04:16
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
реалістично, на жаль
Відповісти
2023-08-24 10:34:51
Подобається
Інші вірші поета
Минуле так безсовісно... Кара На "Ви" La lune
Інші поети
Elana
@Elana
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3714
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844