Життя за Орвеллом
А зараз кинути все б і в часи повернутися ті,
Де антиутопії були у книжках, а не в житті…
Бої були темами в глибині зеленої дошки,
Лякали дрібниці: ЗНО, випускний, навіть зморшки…
Війна не була буденністю і не вʼїлася в шкіру,
Де все ще не остаточно відчуття втрачено миру…
Де дні не були, як один, і не боялися планів,
Де всупереч всьому, знали менше ми стресових станів…
Де не пронизував кожне місто крик нещадних сирен,
Де щоденні новини не тримали ножа біля вен…
Відчувати би ґрунт під ногами, новий роблячи крок,
Як відчувала стабільність, чекаючи кожен урок…
Зараз читати б Орвелла, шукать похмурість у творів
І не впізнавати себе ще серед їхніх героїв…
Втекти би туди, де в задач усіх був належний зразок,
Почути би всіх вчителів, що неначе тікали з казок…
Та шкода, навіть в дитинстві не вірила я у дива,
Бо з кожним роком сильніше тяжіє лише голова…
Так, тривоги ті, що з повітря, не вбили інших тривог,
І добре, мабуть, що майбутнє знає за нас лише Бог…
Та віра досі живе, віддаляється хоч горизонт:
Перемога та спокій скоро кожен осяють наш фронт.
2023-08-18 18:15:05
19
7