Життя за Орвеллом
А зараз кинути все б і в часи повернутися ті, Де антиутопії були у книжках, а не в житті… Бої були темами в глибині зеленої дошки, Лякали дрібниці: ЗНО, випускний, навіть зморшки… Війна не була буденністю і не вʼїлася в шкіру, Де все ще не остаточно відчуття втрачено миру… Де дні не були, як один, і не боялися планів, Де всупереч всьому, знали менше ми стресових станів… Де не пронизував кожне місто крик нещадних сирен, Де щоденні новини не тримали ножа біля вен… Відчувати би ґрунт під ногами, новий роблячи крок, Як відчувала стабільність, чекаючи кожен урок… Зараз читати б Орвелла, шукать похмурість у творів І не впізнавати себе ще серед їхніх героїв… Втекти би туди, де в задач усіх був належний зразок, Почути би всіх вчителів, що неначе тікали з казок… Та шкода, навіть в дитинстві не вірила я у дива, Бо з кожним роком сильніше тяжіє лише голова… Так, тривоги ті, що з повітря, не вбили інших тривог, І добре, мабуть, що майбутнє знає за нас лише Бог… Та віра досі живе, віддаляється хоч горизонт: Перемога та спокій скоро кожен осяють наш фронт.
2023-08-18 18:15:05
19
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Nadine Tikhonovitch
Відповісти
2023-08-21 01:10:59
1
Ален Тім
Життєвий вірш, актуальний, на жаль..
Відповісти
2023-09-08 14:27:58
1
Nadine Tikhonovitch
@Ален Тім на жаль.
Відповісти
2023-09-08 14:31:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1987
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1468