La femme que j'aime beaucoup
Nadine Tikhonovitch
Je suis malade. Ce n'est pas drôle. Je ne sais pas aussi, pourquoi... Elle a des yeux dont je suis folle... Je suis triste sans elle parfois... J'aime la façon dont elle marche, J'aime la manière dont elle parle! Je déteste samedi et dimanche, Je déteste l'été et décembre... Sa respiration est plus tendre, Ses paroles sont plus pures... Mon sentiment - c'est cendre, La confidence est l'amour. Elle a des yeux dont je suis folle, Ils sont partout, partout, partout! Je la vois encore et je vole! La femme que j'aime beaucoup...
2021-01-26 15:37:24
24
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Пані Зефірка
C'est magnifique😊❤️👏🏻🍷
Відповісти
2021-01-27 20:58:37
1
Кэти
Бум-бум...
Відповісти
2021-02-08 14:15:26
1
Синий Демон
Чё?)
Відповісти
2021-02-19 17:35:38
Подобається
Інші вірші поета
Світ рожевого кольору Світ був завжди сповненим втрат... Що ти зробив для Землі? Шостий рік
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3744
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1682