Звичка
Я звикла. Програла. Все марно. Хіба пам'ять моя - то любов? Ти спогад, видіння, примара, Попіл, страждання думок... «Тебе ж не було і немає! - Завчила напам'ять слова, - Як можу тебе пам'ятати? Твоє існування - брехня!» Я звикла до сліз і до болю, І війни, що мене зруйнувала, Та як же збрехати і Богу, Що ніколи тебе не кохала? Навіть звикла я до бажання Напитись, заснути, померти... І до жалю свого, і благання Врятувати і мертвих від смерті... Бо все ж я людина і я минаю, Ідучи по життю, ті роки, Що геть летять... Я звикаю До всього та всюди, чи ні? І хоч звикла, тебе що немає, Хоч і ти не існуєш тепер, Я серцем усе пам'ятаю І не вправі забути тебе!
2020-08-10 23:26:59
35
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Меліса
кажуть, що в людей є надзвичайно погана звичка: пристосовуватися до будь-чого і будь-кого. дивно, що наш мозок так влаштований. і тут неможливо сказати добре це чи ні.
Відповісти
2020-08-11 04:52:11
1
Твоя Відьма
Пронизливо....
Відповісти
2020-08-11 09:23:49
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8310
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2272