Звичка

Nadine Tikhonovitch

Я звикла. Програла. Все марно. Хіба пам'ять моя - то любов? Ти спогад, видіння, примара, Попіл, страждання думок... «Тебе ж не було і немає! - Завчила напам'ять слова, - Як можу тебе пам'ятати? Твоє існування - брехня!» Я звикла до сліз і до болю, І війни, що мене зруйнувала, Та як же збрехати і Богу, Що ніколи тебе не кохала? Навіть звикла я до бажання Напитись, заснути, померти... І до жалю свого, і благання Врятувати і мертвих від смерті... Бо все ж я людина і я минаю, Ідучи по життю, ті роки, Що геть летять... Я звикаю До всього та всюди, чи ні? І хоч звикла, тебе що немає, Хоч і ти не існуєш тепер, Я серцем усе пам'ятаю І не вправі забути тебе!

2020-08-10 23:26:59

35

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Меліса

кажуть, що в людей є надзвичайно погана звичка: пристосовуватися до будь-чого і будь-кого. дивно, що наш мозок так влаштований. і тут неможливо сказати добре це чи ні.

Відповісти

2020-08-11 04:52:11

1

Твоя Відьма

Пронизливо....

Відповісти

2020-08-11 09:23:49

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15733

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5794