Що небо впаде...
Здається, що завтра небо впаде, Здається, що завтра не буде, Що буде палати країна вогнем І здригатись від жаху і лютті. Здається, що більше не буде весни, Що ти не подивишся в небо — Не може, напевно, і світ без війни, Кому це, мій янголе, треба? Здається, що завтра стежками Поллється і наша, і ворога кров — Світ залишає криваві знов плями, Цей світ божеволіє знов. За вікном же гудуть вертольоти, Над головою вже майже війна — Здається, сьогодні є справи, турботи, А завтра, можливо, є тільки вона... Знаєш, із тих я, за край хто помре, І хоч смілива, я — віриш? — боюся: Сьогодні здалося, що небо впаде — Я благаю, мій світе, вгамуйся!
2022-02-23 21:14:59
31
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
@Sweet_ k452 ось те ж саме...(((
Відповісти
2022-02-23 21:16:52
1
Оксана
Вірш, наче страшне пророцтво.
Відповісти
2022-10-08 12:24:49
4
Вікуся Сирнікова
Не здалося...
Відповісти
2022-12-10 03:49:04
2
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16333
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1481