Знову забула, що я не Бог...
Nadine Tikhonovitch
Я знову забула, що я не Бог, Я забула, що всіх не врятую... Гублюсь серед міста, серед думок, Розганяюсь і знову гальмую. Слухаю знову я про порядність, Знову мовчу й щезаю у небі — Я ненавиджу цю безпорадність І молюся знов тихо за тебе. Інші можуть казати дурниці І тобі спричиняти нещастя, Зводити наклеп, ніби п'яниці, Та я знаю: тобі усе вдасться! Я вірю тобі, вірю у тебе — Може, на більше я не спроможна, Та візьми мою віру, як треба, Візьми — нехай вона допоможе!.. Знов забуваю: я лиш примара І вечорами — маленький маньяк, Але уже скоро буде безхмарно, Бо як інакше? Звичайно, ніяк.
2023-01-28 23:59:42
18
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Оксана
Неймовірні рядки! 👏🔥❤️
Відповісти
2023-03-19 18:01:37
1
Синій Демон
Тільки так і ніяк інакше!
Відповісти
2023-06-10 22:03:53
Подобається
Оленка
💘
Відповісти
2023-10-06 20:39:29
Подобається
Інші вірші поета
Поговоримо? Не лікуй мене, якщо хворію... Дивовижна Нехай лікують сни!
Інші поети
Line
@park_line
alvahmara
@alvahmara
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15024
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12147