Знову забула, що я не Бог...

Nadine Tikhonovitch

Я знову забула, що я не Бог, Я забула, що всіх не врятую... Гублюсь серед міста, серед думок, Розганяюсь і знову гальмую. Слухаю знову я про порядність, Знову мовчу й щезаю у небі — Я ненавиджу цю безпорадність І молюся знов тихо за тебе. Інші можуть казати дурниці І тобі спричиняти нещастя, Зводити наклеп, ніби п'яниці, Та я знаю: тобі усе вдасться! Я вірю тобі, вірю у тебе — Може, на більше я не спроможна, Та візьми мою віру, як треба, Візьми — нехай вона допоможе!.. Знов забуваю: я лиш примара І вечорами — маленький маньяк, Але уже скоро буде безхмарно, Бо як інакше? Звичайно, ніяк.

2023-01-28 23:59:42

18

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Оксана

Неймовірні рядки! 👏🔥❤️

Відповісти

2023-03-19 18:01:37

1

Синій Демон

Тільки так і ніяк інакше!

Відповісти

2023-06-10 22:03:53

Подобається

Оленка

💘

Відповісти

2023-10-06 20:39:29

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12768

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3292