Світ був завжди сповненим втрат...
Цей світ був завжди сповненим втрат,
А за красою його ховалось потворство,
І сонце на мить лиш виходить з-за ґрат,
Якщо, звичайно, це правда — це сонце...
Ледь вибухом десь знов осяяло ночі,
І дихає в спину проклята війна,
Ще сниться волосся й місячні очі
І голос-прокляття доносить луна...
Ще серце лютує звіром у грудях,
Ще до божевілля доводять слова,
Та тішить чомусь отруєний грудень —
Від думки про це вибуха голова.
А втрати летять у небі у вирі,
Крає душу у квітні крик журавлів,
І саме у квітні в холодній квартирі
Видно над дахом цих втрат кораблі...
Ми звикли втрачати — це неминуче,
А може, самі ми пошиті із втрат,
Та видно у квітні, як сонце пекуче
Виходить на мить з-за свИнцевих ґрат...
2023-04-11 20:40:22
17
4