Світ був завжди сповненим втрат...
Nadine Tikhonovitch
Цей світ був завжди сповненим втрат, А за красою його ховалось потворство, І сонце на мить лиш виходить з-за ґрат, Якщо, звичайно, це правда — це сонце... Ледь вибухом десь знов осяяло ночі, І дихає в спину проклята війна, Ще сниться волосся й місячні очі І голос-прокляття доносить луна... Ще серце лютує звіром у грудях, Ще до божевілля доводять слова, Та тішить чомусь отруєний грудень — Від думки про це вибуха голова. А втрати летять у небі у вирі, Крає душу у квітні крик журавлів, І саме у квітні в холодній квартирі Видно над дахом цих втрат кораблі... Ми звикли втрачати — це неминуче, А може, самі ми пошиті із втрат, Та видно у квітні, як сонце пекуче Виходить на мить з-за свИнцевих ґрат...
2023-04-11 20:40:22
17
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
@Н Ф Як є...) Справді красиві очі.)
Відповісти
2023-04-11 21:46:48
1
Н Ф
@Nadine Tikhonovitch Повіримо на слово)
Відповісти
2023-04-11 21:49:34
1
Твоя Відьма
Глибокий вірш про неминуче - це болюче... Але потужно, дякую!
Відповісти
2023-04-30 03:04:25
1
Інші вірші поета
Я ніколи не зраджу... Не відкладати людей Повернутись туди А привиди здатні кохати?
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10662
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5751