11

Руслана Семенюк

Ми зустрінемось з тобою спекотного липня Десь там, куди разОм планували поїздку Чомусь ще тоді мені здалось, що ідея ця дивна, Але лише зараз отримую тривожну цю звістку Ми зустрінемось з тобою у серпні Коли вже перецвітуть мої улюблені квіти Коли почуття вже будуть далко нестерпні І в небі зійдуться несумісні орбіти Ми зустрінемось з тобою 31 вересня Коли навкруги будЕ твій улюблений колір - жовтий В голові ж лише лунатиме набридлива пісня ця Що грала тоді, коли в нашу першу ніч місяць був повний Ми зустрінемось з тобою наприкінці жовтня вже Десь там, на останній ось тій лавці у пАрку Хто і з ким буде насправді вже бАйдуже Скажу тобі це й паралельно дістану цигарку Ми зустрінемось з тобою на початку листОпада Тоді, коли похмуре небо вже стане звичкою Ти ж як завжди постійно десь ходитимеш прОпада Я ж у свою чергу блукатиму нашою річкою Ми зустрінемось з тобою 31 грудня, Але зарічемся, що ця зустріч нарешті остання Так само, як зарікались вже кожного будня Й казали всі ті самі слова на прощання

2023-01-15 16:25:55

1

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1543

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1817