Вірші
18
Не люблЮ розмови з людьми
Мені краще ось так, писати у вІршах
І нехай писатиму на очах зі слізьми
І нехай як завжди робитиму гірше
Нехай писатиму про те, що не кожному є до душі
В моїх рядках ви не знайдете для себе нічого
Нехай мої рядки для вас будуть зовсім чужі
Але пИшу не для вас й взагалі ні для кого
5
1
128
17
Ти будеш мене вбачати усюди
Уві сні, наяву, там, де навіть немає
Уже й не хвилює, що подумають люди
І вже не чекають ті самі трамваї
Ти хочеш забути. Раз і назАвжди
Усе, що нагадувати буде про мене
Та як не хотів би, я буду тут зАвжди
Ти не зупинеш те серце огнене
І скільки б уже не минуло тут часу
Та пісня про мене нагадає й не раз
Й запам'ятай вже нарешті мою ось ту фразу
Я ніколи ні на кого не тримаю образ
3
0
134
16
Я завше у вІршах показую душу
Я пишу про те, що не промовлю вживу
Хоч десь, та сказати все ж таки мушу
Що завдяки тобі я ще досі живу
Твої слова дійсно вселяють надію
Ти віриш у мене навіть більше чим я
Зі мною так важко, я все розумію
Як казали люди, я та ще змія
Але ж ти знаєш яка я насправді
У відвертих розмовах не сховаєш себе
І якщо все ж таки казати поправді
Мені зараз, як ніколи, не вистачає тебе
4
0
143
15
Їй подобався запах квітів
І весняний аромат парфюм
Не потрібно було ніякий привітів
А тим паче раптових фортун
Її вабило все прекрасне
Особливо ті квіти - піони
Завжди вміла піти вчасно
Коли навіть не розпустились бутони
Подобались прості і щирі люди
Такі, що сміються від щастя
Та чомусь не любила етюди
А ще більше слово "прощайся"
Таку як вона не зустрінеш у барі
Чи можливо десь на вечірці
Їй же до душі пісні на гітарі
І вірші, що в улюбленій збірці
2
0
102
14
На вулиці, бачиш, наче весна
А на душі чомусь ще зимно
Тебе я бачу вже лиш в снах
Але мені чомусь не дивно
Напевно, знаєш, так і мало бути
Такий вже вийшов в нас обох фінал
Колись збагну і зможу я забути
І згасне в серці вже ось цей запал
А поки що, як кажуть, не спиняйся
І навіть в снах тягни мене на дно
Але у очі вже не задивляйся
Там згублено уже усе давно
3
0
87
13
Тебе так манить моє волосся?
Чи може просто розмаїття почуттів?
А знаєш, не шкодую, що вдалося
Нам позабути ті буденні, сірі дні
Коли вбачали разом все наосліп.
Буквально все. До незначних речей
Хотілося б сказати, що здалося,
що недоспали стільки ми ночей
Хотілося б, та що уже таїти
Коли у серці вже давно потух вогонь.
Можливо просто мені треба розхотіти
І не тянуть до тебе більш свою лодонь
2
0
71
12
Можеш пАчками ковтати свої таблетки
Мене, насправді, це давно не хвилює
Хоч сотні разів підкидай у небо монетки,
Та твого розпачу вже ніхто не почує
Можеш скільки хочеш писати мені в особисті
Та відповідь ти вже не побачиш ніколи
Якщо хочеш - ріж і так вже порізані кисті
Та коли від стресу собі невідомі уколи
Можеш, як колись, подзвонити мені серед ночі,
Але знай, що трубку я не піднІму
Вже не від щастя світяться твої зАвжди яскраві очі
І в грі цій твоє кохання явно прогрАє моєму
3
0
96
11
Ми зустрінемось з тобою спекотного липня
Десь там, куди разОм планували поїздку
Чомусь ще тоді мені здалось, що ідея ця дивна,
Але лише зараз отримую тривожну цю звістку
Ми зустрінемось з тобою у серпні
Коли вже перецвітуть мої улюблені квіти
Коли почуття вже будуть далко нестерпні
І в небі зійдуться несумісні орбіти
Ми зустрінемось з тобою 31 вересня
Коли навкруги будЕ твій улюблений колір - жовтий
В голові ж лише лунатиме набридлива пісня ця
Що грала тоді, коли в нашу першу ніч місяць був повний
Ми зустрінемось з тобою наприкінці жовтня вже
Десь там, на останній ось тій лавці у пАрку
Хто і з ким буде насправді вже бАйдуже
Скажу тобі це й паралельно дістану цигарку
Ми зустрінемось з тобою на початку листОпада
Тоді, коли похмуре небо вже стане звичкою
Ти ж як завжди постійно десь ходитимеш прОпада
Я ж у свою чергу блукатиму нашою річкою
Ми зустрінемось з тобою 31 грудня,
Але зарічемся, що ця зустріч нарешті остання
Так само, як зарікались вже кожного будня
Й казали всі ті самі слова на прощання
2
0
87
10
Ми зустрінемось з тобою морозливого січня
Де кожен із нас розповість свої новорічні історії
Мені довподоби завжди була куля північна
Ти ж не встигав за мною міняти свої траєкторії
Ми зустрінемось з тобою 30 лютого
Коли будем сидіти десь рАзом за кавою
Коли почуття здадуться незвичними, лютими,
А посмішка тоді вже помітно лукавою
Ми зустрінемось з тобою десь на початку березня
Коли тільки тільки розцвітуть підсніжники
Ти як завжди поїдеш без попередження
А я знову скажУ, що ми свого щастя і є грабіжники
Ми зустрінемось з тобою приблизно у квітні
Десь на вулиці обом нам знайомій доволі
Поцілуєш мене у губи тендітні,
Але цим не сховаєш тобою завдані болі
Ми зустрінемось з тобою вже в кінці травня
Ти розкажеш мені про свої плани на літо,
Та в твоїх планах чомусь не буде кохання
Лише подорожі десь далеко по світу
Ми зустрінемось з тобою десь на початку червня
Коли літо лиш розпочне дивувати своєю красою
Пам'ятаю, як колись спеціально у тебе забула гребня,
А зараз навіть не знаю хто там із тобою
2
0
87
9
Їй присвятили чимало поезій
Про неї навіть складали пісні
Її погляд взмозі зруйнувати безліч процесій,
Та очі у неї чомусь досі сумні
Їй дарували улюблені квіти
Усі знали, що любила тюльпани
Від її посмішки можна здуріти,
Але не помітити незалічені рани
З нею зАвжди сміялись від щастя
Посмішка з обличчя не зникала ніколи,
Та чомусь все ж ховала зап'ясття
Та ніхто й навіть не помітив відколи
3
0
89
8
Ти там як? У вас сьогодні тихо?
Ти спав хоча б цієї ночі? Ні? Ти як завжди
Та знай, яке би нас і не спіткало зараз лихо
У нас все буде добре. Трішки підожди
Сидіти знов до ранку вже так звично
Читати, що там в тебе кожен раз
Насправді важко. Як морально так й фізично
Але нас вилікує зараз тільки час
Хоча я зараз і на нервах більше
Й переживаю все ж не менше аніж ти
Та все ж пишу для тебе знову вІрші
В обіймах грізної та злої самоти
2
0
85
7
Як же сильно я хочу тебе обійняти
Але відстань насправді жахлива річ
Доки у мене зривають ті кляті гранати
Надіюсь, що в тебе спокійна ця ніч
Не спати, бо в тебе у місті тривога
Сподіватись, що вийдеш все ж на зв'язок
Молитися кожного разу до Бога
Щоб нам ще зустрітися хоч би разок
Щоранку повідомлення "як ти?" читати
Сподіватись лише на хороші новини
Почати тебе ще сильніше кохати
Хоч для цього мені не потрібні причини
2
0
95
6
Будь ласка, говоріть
Говоріть поки є можливість
Про усе. Поки можна - творіть
Проявляйте у всьому сміливість
Будь ласка, пишіть
Пишіть про усе, що хочете
Про почуття ж свої не брешіть
Коли тихо "люблю" шепочете
Будь ласка, не спішіть
Не спішіть так швидко тут жити
Улюбленим ділом горіть
Кого можна намагайтесь зцілити
Будь ласка, любіть
Любіть так щиро й безмежно
Усе, що у планах вже зараз робіть
Любіть так, щоб аж сильно й залежно
Будь ласка, не мовчіть
Не мовчіть, коли душа розривається
Чим сильніше, у весь голос кричіть
Нехай навіть весь світ споглядається
Будь ласка, живіть
Живіть поки можете жити
Поки бачите в небі блакить
І в вас є кого щиро любити
Будь ласка
2
0
82
5
Вона, скоріше, була занадто скандальною
ПромовчАти, це аж ніяк не про неї
Кожна її ідея виявлялась фатальною,
Проте ніхто і не знав про шалені ідеї
Вона, скоріше, була занадто сміливою
Завжди увічі говорила усе про що думає
Часто боялась бути занадто мрійливою,
Адже не дай Бог щось такого надумає
Вона була іншою, розумієш?
Схожих на неї не зустрінеш ніколи вже
Та підкорити її ніяк не зумієш,
Адже для неї усе тут давно чуже
1
0
71
4
Хочеться до її тіла притулити подорожник
І всі ті відкриті рани заклеїти пластирем,
Та, на жаль, вони є настільки глибокими
Ніби їх нанесли далеко не одним бластерем
Хочеться про неї складати пісні, вірші
Й писати про все, що якось її стосується,
Але як дізнатись, що все ж таки торкнеться душі?
Що в моїх очах чудове, в її скоріше сплюндрується
Тут і сильні бувають залежним
І непідкорених підкорити вдається,
Та її думки завжди вже будуть бентежними
Коли в натовпі невідомі всі лиця
1
0
78
3
Мені її не хотілось фізично.
Ні, насправді, вона була дуже привабливою
Чарівною, казковою, для мене аж надто незвичною,
Але разом з тим небезпечно лукавою
Я її хотів очима. Їсти, пити
Робити усе, чого лише самому захочеться
Допоки поглядом буде ножі всі гострити
Як демон, який в середИні тихенько шепочеться
Я хотів відчувати її руки, шкіру і погляд,
Який був зациклений лише на мені
Стояла завжди на своєму. Топила за дивний світогляд
Писала поеми про мене, але чомусь завжди сумні
Я хотів відчувати її аромат парфумів,
Хоча єдине, що мене взмозі звести з розуму - тіло
Аромат тіла у неї найкращий. Без усіляких контекстів й задумів
В моїх очах зАвжди буде кращим те, що в її незворотньо згоріло
1
0
78
2
Чуєш, не нехтуй будь ласка тривогою
Я за тебе зараз, як ніколи, переживаю
І не ходи будь ласка тією дорогою
Якою їздять ті ненавИсні трамваї
Чуєш, будь ласка пиши повідомлення
Навіть о четвертій ранку, це не суттєво
Якщо тоді прийде усвідомлення
Пише о четвертій. Пиши. Це важливо
Чуєш, будь ласка, скажи, що читатимеш
Усі присвячені для тебе поезії
Якщо буде важко, обіцяй, що кричатимеш
І не забувай про улюблені фрЕзії
Пам'ятай, що би не трапилось
Я завжди поруч. Тут і постійно
І скільки б сумне до тебе не вабилось
Я триматиму за руку надійно
2
0
71
1
Вона зірка. Найяскравіша з усіх можливих
Не забудь щось забажати коли вона падає
Вона квітка. Чудова, але із ряду вразливих
В'яне миттєво, якщо він про неї не згадує
Вона пісня. Найгучніша з усіх написаних
Якщо в думках засідає, то це надовго
Вона проза. Сценарій там аж ніяк не з прописаних
Шукай таку у кав'ярні за рогом
Вона кава. Без цукру - твоя улюблена
Насолоджуся нею за звичкою вранці
Вона віра в кохання. Давно вже загублена,
Але спробуй за звичкою схрещені пальці
3
0
74
