Розлука

Рутенія

Я знову приходжу, щоб тобі розказати, як день мій минув, що мені снилось. А ти так і будеш слухати і мовчати. Небагато часу біля тебе лишилось. Я знову повернусь в порожній будинок, приготую вишневий пиріг і яблучний сік. Погляну з вікна: там чимало посаджених нами ялинок. Кіт, що любив тебе, з дому вже втік. Я вийду у сад, назбираю квіток, духмяних фіалок, жовтих кульбаб. І сплету, заквітчаю їх у вінок. Десь біля озера квакають жаби... Буде дощ. Та я прийду, щодня я приходжу. Принесу поїсти. Ти зголоднів. Біля тебе походжу. Скільки минуло вже днів? Покладу й вінок, волосся розплету. Ти любив, як вітер грається ним. Залишу у косах чорну ленту. Пам'ятаєш, як усміх мій тебе полонив? І я знов усміхнуся. Тільки ти мовчиш. А я душі ридаю, страждаю. Благаю з слізьми: прошу, повернись. Без тебе я, мов свічка, згасаю... Вечоріє. Треба вертатись, щоб по дорозі не зустрілися мавки. Так не хочеться із тобою прощатись. Я кохаю тебе, палко! Серце розбилось моє від твого мовчання, ти не торкнувся навіть їжі. Кожен крок від тебе завдає страждання. Пиріг вишневий з'їдять миші... Озираюсь на дуб, щоб дух твій побачити, ти спочив там, як і хотів. Те, що покинув ось так, я вже пробачила. Без тебе так важко мені... Посадила руту на твоїй могилі, можливо, вона зацвіте. А полин та поруч ковила, духів злих хай прожене! Я знову завтра прийду, щоб розказати про день, що минув. І новий пиріг покладу, щоб ти про мене не забув... Чекатиму, коли в дім наш прийдеш, щоб взяти мене за руку. Я знаю, що шлях ти знайдеш. Ох, нестерпна ота розлука! Чорним круком привіталася Смерть, а я посміхаюсь щасливо. Бо нарешті настала година, коли разом з тобою спочину...

2023-01-14 14:57:52

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сузанна Ревич

дуже гарно😍💔

Відповісти

2023-01-15 07:43:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1248

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

8529