Я не здамся!

Рутенія

Усміхаюсь крізь сльози. Сьогодні щаслива! І де у мені береться ця сила? Радіти в печалі, сміятись в журбі, коли хочеться кинутись у багаття мені... Ні, не здамся! Я ще зможу злетіти ввись. Глянь на мене, доле моя, подивись. Ти намагалась зламати, убити мою надію. Але я ще жива, бо вірю у мрію. І танцюю на згарищі свого минулого. Ні, зовсім нічого ще не забула. Кожен спомин боляче у пам'яті таврований. Але серце любов'ю ще сповнене. І буде любити, буде чекати, тобі доведеться мене оминати. Доле моя, ти прокляла мене самотою, повінчавши із тишею, смутком й пітьмою... Але я посміхаюсь крізь сльози, бо сьогодні щаслива! Від тягару душевного не схилила спину. І піднімаючись на гору крутую, я про тебе, доле моя, ні на мить не шкодую!

2023-01-14 14:56:48

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сузанна Ревич

це..це так гарнооо😍❤❤

Відповісти

2023-01-15 07:38:14

Інші вірші поета

Якби.. ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ЯНГОЛА МОТРЯ — МАЗЕПІ ЖЕРТВА, ЩО СТАЛА ВБИВЦЕЮ

Інші поети

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Alexia Johnson

@AlexiaJohnsonBosz

Kotenok

@Kotenok2018

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4812

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12344