Якби зустрілися ми знову
Рутенія
*присвята Т.Ш* Якби зустрілися ми знову, я б не злякалася, о ні. І приголубила би словом, в любові зізналась тобі. Я дочекалася й обняла, і розлучити долі б не давала. А ти зрадів би, мій коханий. Що досі серцю моїм знаний. Просила, щоб зі мною ти зостався, не полишав, не покидав. І ти б обняв, а сам від щастя засміявся... І помолюсь, що вже правдивим, не сном лукавим ми зійшлись. У цьому світі віднайшлись. Любов оця хіба не диво, мій милий?..
2022-12-11 21:27:42
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Рутенія
На фото - Я
Відповісти
2022-12-11 21:27:49
Подобається
Рутенія
дякую
Відповісти
2022-12-12 06:31:06
Подобається
Катерина Коваленко
Я маю відношення до цього вірша:P))))))
Відповісти
2022-12-12 11:32:21
1
Інші вірші поета
ЛЕГЕНДА ПРО ТЕМРЯВУ І СВІТЛО, СМЕРТЬ ТА ЖИТТЯ Мій біль — моя сила Я не здамся! Спокій, і тиша, і вічне блаженство
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3456
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1856