Якби зустрілися ми знову
*присвята Т.Ш* Якби зустрілися ми знову, я б не злякалася, о ні. І приголубила би словом, в любові зізналась тобі. Я дочекалася й обняла, і розлучити долі б не давала. А ти зрадів би, мій коханий. Що досі серцю моїм знаний. Просила, щоб зі мною ти зостався, не полишав, не покидав. І ти б обняв, а сам від щастя засміявся... І помолюсь, що вже правдивим, не сном лукавим ми зійшлись. У цьому світі віднайшлись. Любов оця хіба не диво, мій милий?..
2022-12-11 21:27:42
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Рутенія
На фото - Я
Відповісти
2022-12-11 21:27:49
Подобається
Рутенія
дякую
Відповісти
2022-12-12 06:31:06
Подобається
Катерина Коваленко
Я маю відношення до цього вірша:P))))))
Відповісти
2022-12-12 11:32:21
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1711
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9610