Загублена в часі
Годинник показує: північ! Сиджу при вікні самотою.
Потаємні бажання та мрії, - все забрано війною.
Рахуючи дні у тиші, загубилась у цифрах. У часі.
Втративши сенс у роботі, заздрю маленькій мурасі,
яка працює до смерті, будує і все щось несе.
Куди ж мене вітер думок сьогодні знов понесе?
Чи у щасливе минуле, в якому раділа життю?
Чи у невідоме майбутнє, крізь страх та пітьму.
Загублена у вимірі часу. Не знайду дороги назад.
У снах відчиняю двері, а за ними кличе мене водоспад.
Скупаюсь в прохолодній воді, та змию грішні думки.
Залишусь до ранку сидіти біля живої ріки.
І сни, і уявні думки, - усе це моя потіха.
Замість гірких сліз, заливаюсь нестримним сміхом.
Годинник пробиває: пів третя! Я чую, як півень співає.
У моїм серці надія іскрою повільно згасає.
Загублена в днях та роках, я не знаходжу сенсу життя.
Бо за велінням долі, я усюди і всім Чужа.
На світанку годинник замовкне. Я порину в забуття.
Туди, де немає горя, туди, де не торкнулась війна...
Царство Морфея вітає, кличе до своїх воріт.
Нарешті з-поміж шляхів, я знайшла свій рідний.
Загублюсь, розчинюсь у часі. У власній уяві та сні.
Все ж краще бути одній,
ніж божеволіти серед тіней,
цих "правильних" і "розумних" людей,
що протирічать собі! Геть лицемірних і хижих.
Самотність і сон мені ближчі.
Моє ім'я — "загублена в часі, Чужа".
Вітає в обіймах Пітьма...
Я вдома!
2022-12-10 08:46:35
2
0