Мавка й Чугайстер
Я твоя мавка, а ти мій Чугайстер, пісень чудових, веселих майстер. Та тільки погубиш, вполюєш, вкрадеш, та хоч від людей збережеш. Створена я, щоб губити хлопчину, що заблукав, зійшовши з стежини, а ти відізвешся на поклик рятунку, поки не втрапив в обійми лісової чаклунки. Я утікаю... ховаюсь між гіллям, а потім впиваюсь чар-зіллям, щоб забути твій образ, стерти з думок. Зверну погляд свій до зірок. Як тільки впіймаєш мене — пропаду. Свою душу навік в коханні згублю. Пісня твоя так і манить із тіні. Я мавка твоя, божевільна! Не боюся я смерті, бо так вже і мертва! Двічі любові трагічної жертва. Що мені згуба, ранкове похмілля? Душа моя вільна, пропаща, свавільна! Ховаюсь від тебе, бо ти моя смерть, проганяю спокусу геть. Танцем лукавим зваблюєш в лісі. Знову не втримаюсь, станцюю на узліссі. Вихор здійметься: мавка з чугаєм! Пісня лине зеленим гаєм. Ось і настала фатальна хвилина, в цьому танку мавка згине. Втративши розум, віддалася згубі, кинувшись в чугайстрові руки грубі. Пропаща душа зникне навіки, тим мавкам погубленим немає вже ліку! А Чугайстер покине розірване тіло, та в серці його навіть не затремтіло. Згублена мавка на твоїй совісті, друже! А тобі все байдуже...
2022-10-27 10:10:20
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
🤩Я в захваті!
Відповісти
2022-10-27 14:06:50
1
Рутенія
Відповісти
2022-10-27 14:07:02
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1799
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15952