Мавка й Чугайстер

Рутенія

Я твоя мавка, а ти мій Чугайстер, пісень чудових, веселих майстер. Та тільки погубиш, вполюєш, вкрадеш, та хоч від людей збережеш. Створена я, щоб губити хлопчину, що заблукав, зійшовши з стежини, а ти відізвешся на поклик рятунку, поки не втрапив в обійми лісової чаклунки. Я утікаю... ховаюсь між гіллям, а потім впиваюсь чар-зіллям, щоб забути твій образ, стерти з думок. Зверну погляд свій до зірок. Як тільки впіймаєш мене — пропаду. Свою душу навік в коханні згублю. Пісня твоя так і манить із тіні. Я мавка твоя, божевільна! Не боюся я смерті, бо так вже і мертва! Двічі любові трагічної жертва. Що мені згуба, ранкове похмілля? Душа моя вільна, пропаща, свавільна! Ховаюсь від тебе, бо ти моя смерть, проганяю спокусу геть. Танцем лукавим зваблюєш в лісі. Знову не втримаюсь, станцюю на узліссі. Вихор здійметься: мавка з чугаєм! Пісня лине зеленим гаєм. Ось і настала фатальна хвилина, в цьому танку мавка згине. Втративши розум, віддалася згубі, кинувшись в чугайстрові руки грубі. Пропаща душа зникне навіки, тим мавкам погубленим немає вже ліку! А Чугайстер покине розірване тіло, та в серці його навіть не затремтіло. Згублена мавка на твоїй совісті, друже! А тобі все байдуже...

2022-10-27 10:10:20

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

🤩Я в захваті!

Відповісти

2022-10-27 14:06:50

1

Рутенія

@Сандра Мей дякую

Відповісти

2022-10-27 14:07:02

1

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

15839

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11168