Мавка й Чугайстер
Я твоя мавка, а ти мій Чугайстер, пісень чудових, веселих майстер. Та тільки погубиш, вполюєш, вкрадеш, та хоч від людей збережеш. Створена я, щоб губити хлопчину, що заблукав, зійшовши з стежини, а ти відізвешся на поклик рятунку, поки не втрапив в обійми лісової чаклунки. Я утікаю... ховаюсь між гіллям, а потім впиваюсь чар-зіллям, щоб забути твій образ, стерти з думок. Зверну погляд свій до зірок. Як тільки впіймаєш мене — пропаду. Свою душу навік в коханні згублю. Пісня твоя так і манить із тіні. Я мавка твоя, божевільна! Не боюся я смерті, бо так вже і мертва! Двічі любові трагічної жертва. Що мені згуба, ранкове похмілля? Душа моя вільна, пропаща, свавільна! Ховаюсь від тебе, бо ти моя смерть, проганяю спокусу геть. Танцем лукавим зваблюєш в лісі. Знову не втримаюсь, станцюю на узліссі. Вихор здійметься: мавка з чугаєм! Пісня лине зеленим гаєм. Ось і настала фатальна хвилина, в цьому танку мавка згине. Втративши розум, віддалася згубі, кинувшись в чугайстрові руки грубі. Пропаща душа зникне навіки, тим мавкам погубленим немає вже ліку! А Чугайстер покине розірване тіло, та в серці його навіть не затремтіло. Згублена мавка на твоїй совісті, друже! А тобі все байдуже...
2022-10-27 10:10:20
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
🤩Я в захваті!
Відповісти
2022-10-27 14:06:50
1
Рутенія
Відповісти
2022-10-27 14:07:02
1
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8163
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1653