Yun Hi Sahi
Saba Mughal
Tum tawaja na do hum par agar aisa hai to yun hi sahi tum berukhi dikhao humko agar aisa hai to yun hi sahi hum teri yaad mein ghul jaye Magar tum palat kar pocho bhi na agar aisa hai to yun hi sahi hum muhabat mein itna barh gaye tum aage barh kar peeche palat jaao agar aisa hai to yun hi sahi tum daawe karo wafa nibhane k phir mukar jao apne hi lafzon se agar aisa hai to yun hi sahi hum bhi aisa hi ban jate hai jaise tum ho jaise rang hai tumhare hum bhi teri yaad se be niyaaz ho jate hai jaise tum ho gaye ho jaise ban gaye ho hum teri fikar karna chhor dete hai aisa hai to aisa hi sahi ab aisa hi sahi By Saba Mughal
2019-07-05 09:14:51
3
0
Інші вірші поета
AHH! THAT AUTUMN I Truly Love With Him
Інші поети
нnw αsω
@hnwasw14
Leno4eek
@Leno4eek
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1526
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138