Блог
Всі
Книги
Всі
Вірші
Всі
Чому ?..
«Чому ти молишся?» - його погляд був направлений в очі
Так дивно. Чому я дихаю? Чому живу?
Я прошу дати відповідь на те що не знаю
І щоб допоміг довіряти, не жити в страху.
Коли знову по кругу накривають тривожні думки
Я намагаюся знайти сили побачити Бога
Але туман на очах, мені так тяжко іти
Їх вітер дихає мені прямо в лице.
Але прийде час туман спаде із очей
Так було вже не раз
У мене в руках купа непотрібних речей
І втрачений дарма час.
Я боюся питати чому і для чого...
Говорять, що так випробовується віра
Не виходить робити чогось значного
Все летить в пустоту, а там прірва..
У мене нема слів. І бажань. Я не знаю що мені треба
Тому і мовчу, прости…
Лиш з надією знову дивлюся на небо
Боже, де Ти?
Коли туга смертельна охоплює тіло
І навіть те що було пластиром, тепер не помагає
Я хочу вчепитись за щось що врятує,
Але поруч нічого не має…
Я знаю, Ти дивишся. Твій погляд сумний.
Бо довіра це повна відданість.
Я вірю Ти хочеш відкинути камінь важкий
За яким ховається чудо.
І коли світ нарешті залишить на самоті
Я піднімаю свій погляд догори
відчуваю Твій теплий погляд на собі
І слова « я не осуджую. Живи і більше не гріши»
2
0
114
Екзистенція
Не знаю чому, але знаю напевно,
Що сьогоднішній день буде провальний.
І спокій отримаю лиш коли стане темно
Важко усвідомити, як цей світ може бути реальний...
І я лишаю все як будувала... Знову тікаю
З надією почати біля нових чистих стін
Та десь усередині відчуваю,
Що буду розчарована біля нових руїн.
Думки не перетворюються у слова
Вони стають важким туманом наді мною.
Слідом летять куди би не пішла
Стаючи перед всім густою млою.
Життя, мета, думки і люди...
Маленька точка я, яка не знає що робити.
І вибір, усвідомлення повсюди
І страшно так у світі жити.
Я є. Живу і дихаю. Існую.
Йде боротьба добра і зла постійна.
Наповнюю життя, чи час марную
І хочу вірити, що вільна.
7
0
277
...
Натисну видалити. Ніби не було людини
І натхнення вогник погас.
Фото в кошик. Не впаде ні сльозини
Але є те, що не зітре ні люди, ні час.
Спогади летять крізь кілометри за нами
Намагаються отримати право жити.
Виходять в реальність глибокими ночами,
А я мрію щасливою бути, простити, любити.
Є те, що не в силі стерти ні люди, ні час
Не має сенсу крізь години спішити
Час не лікує, не зцілює нас,
Ми просто звикаємо зі всім жити.
5
2
196
