Sahlo Folina
@sahlofolina
Дати волю самовираженню
Блог Всі
Новини, Особисте
3
1
151
Книги Всі
Вірші Всі
Чому ?..
«Чому ти молишся?» - його погляд був направлений в очі Так дивно. Чому я дихаю? Чому живу? Я прошу дати відповідь на те що не знаю І щоб допоміг довіряти, не жити в страху. Коли знову по кругу накривають тривожні думки Я намагаюся знайти сили побачити Бога Але туман на очах, мені так тяжко іти Їх вітер дихає мені прямо в лице. Але прийде час туман спаде із очей Так було вже не раз У мене в руках купа непотрібних речей І втрачений дарма час. Я боюся питати чому і для чого... Говорять, що так випробовується віра Не виходить робити чогось значного Все летить в пустоту, а там прірва.. У мене нема слів. І бажань. Я не знаю що мені треба Тому і мовчу, прости… Лиш з надією знову дивлюся на небо Боже, де Ти? Коли туга смертельна охоплює тіло І навіть те що було пластиром, тепер не помагає Я хочу вчепитись за щось що врятує, Але поруч нічого не має… Я знаю, Ти дивишся. Твій погляд сумний. Бо довіра це повна відданість. Я вірю Ти хочеш відкинути камінь важкий За яким ховається чудо. І коли світ нарешті залишить на самоті Я піднімаю свій погляд догори відчуваю Твій теплий погляд на собі І слова « я не осуджую. Живи і більше не гріши»
3
0
124
Екзистенція
Не знаю чому, але знаю напевно, Що сьогоднішній день буде провальний. І спокій отримаю лиш коли стане темно Важко усвідомити, як цей світ може бути реальний... І я лишаю все як будувала... Знову тікаю З надією почати біля нових чистих стін Та десь усередині відчуваю, Що буду розчарована біля нових руїн. Думки не перетворюються у слова Вони стають важким туманом наді мною. Слідом летять куди би не пішла Стаючи перед всім густою млою. Життя, мета, думки і люди... Маленька точка я, яка не знає що робити. І вибір, усвідомлення повсюди І страшно так у світі жити. Я є. Живу і дихаю. Існую. Йде боротьба добра і зла постійна. Наповнюю життя, чи час марную І хочу вірити, що вільна.
7
0
287
...
Натисну видалити. Ніби не було людини І натхнення вогник погас. Фото в кошик. Не впаде ні сльозини Але є те, що не зітре ні люди, ні час. Спогади летять крізь кілометри за нами Намагаються отримати право жити. Виходять в реальність глибокими ночами, А я мрію щасливою бути, простити, любити. Є те, що не в силі стерти ні люди, ні час Не має сенсу крізь години спішити Час не лікує, не зцілює нас, Ми просто звикаємо зі всім жити.
5
2
205