Чому ?..
«Чому ти молишся?» - його погляд був направлений в очі Так дивно. Чому я дихаю? Чому живу? Я прошу дати відповідь на те що не знаю І щоб допоміг довіряти, не жити в страху. Коли знову по кругу накривають тривожні думки Я намагаюся знайти сили побачити Бога Але туман на очах, мені так тяжко іти Їх вітер дихає мені прямо в лице. Але прийде час туман спаде із очей Так було вже не раз У мене в руках купа непотрібних речей І втрачений дарма час. Я боюся питати чому і для чого... Говорять, що так випробовується віра Не виходить робити чогось значного Все летить в пустоту, а там прірва.. У мене нема слів. І бажань. Я не знаю що мені треба Тому і мовчу, прости… Лиш з надією знову дивлюся на небо Боже, де Ти? Коли туга смертельна охоплює тіло І навіть те що було пластиром, тепер не помагає Я хочу вчепитись за щось що врятує, Але поруч нічого не має… Я знаю, Ти дивишся. Твій погляд сумний. Бо довіра це повна відданість. Я вірю Ти хочеш відкинути камінь важкий За яким ховається чудо. І коли світ нарешті залишить на самоті Я піднімаю свій погляд догори відчуваю Твій теплий погляд на собі І слова « я не осуджую. Живи і більше не гріши»
2024-07-05 16:00:31
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1358
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3171