Екзистенційна криза
Sahlo Folina
Мої рядки давно не мають адресата Просто думки, що перетворюються у слова. Хтось говорив, що світ - театр чи палата, А я сиджу самотня і думаю: хто я? Іноді здається, що моє життя було вже сказане. У сотні книгах, я лиш копіюю. Дивлюсь в майбутнє, воно таке розмазане, Для чого тут на світі я існую? В минулому потіху я знаходжу В людей, які себе лишили у рядках. До них у смутку я приходжу, Себе шукаю в їх думках. Страх смерті за горло тисне уночі Думки навколо як густий туман Так хочеться до знань знайти ключі І вірити, що все навкруг це не обман. І я лише тікаю, тікаю, тікаю. Хочу дізнатися хто я Так багато питань, я нічого не знаю Для чого зрештою на землю прийшла.
2023-06-09 18:15:18
4
0
Інші вірші поета
... Чому ?.. Любов Життя
Інші поети
Ambre Stievenart
@Ambre_1506_
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5612
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1987