Екзистенційна криза
Мої рядки давно не мають адресата Просто думки, що перетворюються у слова. Хтось говорив, що світ - театр чи палата, А я сиджу самотня і думаю: хто я? Іноді здається, що моє життя було вже сказане. У сотні книгах, я лиш копіюю. Дивлюсь в майбутнє, воно таке розмазане, Для чого тут на світі я існую? В минулому потіху я знаходжу В людей, які себе лишили у рядках. До них у смутку я приходжу, Себе шукаю в їх думках. Страх смерті за горло тисне уночі Думки навколо як густий туман Так хочеться до знань знайти ключі І вірити, що все навкруг це не обман. І я лише тікаю, тікаю, тікаю. Хочу дізнатися хто я Так багато питань, я нічого не знаю Для чого зрештою на землю прийшла.
2023-06-09 18:15:18
4
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2553
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16787