Життя
А зрештою, чи виправдовується існування? Коли життя отак пливе Мета людини неначе знак питання Найважливіше чи її знайде. А потім час іде, а виходу нема за обрій сонце кожен день заходить За ним лишається лиш пустота І усвідомлення: усе проходить. Миттєві посмішки говорять: будь в моменті Бо цей момент і є життя Та тільки біль лишається на серці І не заглушує це все щоденна суєта. Іноді, нестерпно людиною бути Коли не розумієш себе, плачеш спонтанно Дивишся в дзеркало і хочеш забути Не розуміючи що не так? Чому так погано? І страху велетні щодня на нас чекають Життя пливе. Минуле б'є, катує Слова і погляди серця нам розбивають І усвідомлення: час не лікує. До смерті маємо свою ми волю.. Самі відповідаємо за що здобудем Ми можемо жаліти, винувати долю Та після смерті в інший стан прибудем... Чекає інше щось, можливо це здивує Творець погляне на Своє творіння Що Він тоді від нашого життя відчує? Живи, щоб з радістю ввійти в нетління.
2023-07-14 19:53:05
5
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8885
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8145