Життя

Sahlo Folina

А зрештою, чи виправдовується існування? Коли життя отак пливе Мета людини неначе знак питання Найважливіше чи її знайде. А потім час іде, а виходу нема за обрій сонце кожен день заходить За ним лишається лиш пустота І усвідомлення: усе проходить. Миттєві посмішки говорять: будь в моменті Бо цей момент і є життя Та тільки біль лишається на серці І не заглушує це все щоденна суєта. Іноді, нестерпно людиною бути Коли не розумієш себе, плачеш спонтанно Дивишся в дзеркало і хочеш забути Не розуміючи що не так? Чому так погано? І страху велетні щодня на нас чекають Життя пливе. Минуле б'є, катує Слова і погляди серця нам розбивають І усвідомлення: час не лікує. До смерті маємо свою ми волю.. Самі відповідаємо за що здобудем Ми можемо жаліти, винувати долю Та після смерті в інший стан прибудем... Чекає інше щось, можливо це здивує Творець погляне на Своє творіння Що Він тоді від нашого життя відчує? Живи, щоб з радістю ввійти в нетління.

2023-07-14 19:53:05

5

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2190

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5054