Життя

Sahlo Folina

А зрештою, чи виправдовується існування? Коли життя отак пливе Мета людини неначе знак питання Найважливіше чи її знайде. А потім час іде, а виходу нема за обрій сонце кожен день заходить За ним лишається лиш пустота І усвідомлення: усе проходить. Миттєві посмішки говорять: будь в моменті Бо цей момент і є життя Та тільки біль лишається на серці І не заглушує це все щоденна суєта. Іноді, нестерпно людиною бути Коли не розумієш себе, плачеш спонтанно Дивишся в дзеркало і хочеш забути Не розуміючи що не так? Чому так погано? І страху велетні щодня на нас чекають Життя пливе. Минуле б'є, катує Слова і погляди серця нам розбивають І усвідомлення: час не лікує. До смерті маємо свою ми волю.. Самі відповідаємо за що здобудем Ми можемо жаліти, винувати долю Та після смерті в інший стан прибудем... Чекає інше щось, можливо це здивує Творець погляне на Своє творіння Що Він тоді від нашого життя відчує? Живи, щоб з радістю ввійти в нетління.

2023-07-14 19:53:05

5

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3657

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3055