World destroyed
shadowlinxxx morgan
Hearts destroyed,how will I fill this void. Love perished at your touch,this is all to much. Towers collapsed,over weeks of elapse. Time goes by,and all i do is cry.Nature gone,humans dying,and you still sit there lying and lying.Stop please,before I catch the deadly disease.Step away,before i scream.Could this really be a dream?Food eaten drink wasted,now I don't know how that tasted.Bang! Bang! the guns fired,I run untill my legs get tired.Tears and tears,of all my fears.Help help,can't you see me welp.Dont write from your mind,write from your heart. Lillian xx (I don't know what this is 😂)
2020-06-12 09:33:21
42
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
POET UNKNOWN
Beautiful!!❤️❤️
Відповісти
2020-06-13 04:17:47
2
shadowlinxxx morgan
@POET UNKNOWN thanx❣❤
Відповісти
2020-06-13 08:37:29
1
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan ♥️
Відповісти
2020-06-13 17:56:10
2
Інші вірші поета
To you .. Life changes you../жизнь меняет тебя .. The sea I care
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4490
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12222