World destroyed
shadowlinxxx morgan
Hearts destroyed,how will I fill this void. Love perished at your touch,this is all to much. Towers collapsed,over weeks of elapse. Time goes by,and all i do is cry.Nature gone,humans dying,and you still sit there lying and lying.Stop please,before I catch the deadly disease.Step away,before i scream.Could this really be a dream?Food eaten drink wasted,now I don't know how that tasted.Bang! Bang! the guns fired,I run untill my legs get tired.Tears and tears,of all my fears.Help help,can't you see me welp.Dont write from your mind,write from your heart. Lillian xx (I don't know what this is 😂)
2020-06-12 09:33:21
42
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
POET UNKNOWN
Beautiful!!❤️❤️
Відповісти
2020-06-13 04:17:47
2
shadowlinxxx morgan
@POET UNKNOWN thanx❣❤
Відповісти
2020-06-13 08:37:29
1
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan ♥️
Відповісти
2020-06-13 17:56:10
2
Інші вірші поета
I never understood../Я никогда не понимал .. Broken friendship/Сломанная дружба Life changes you../жизнь меняет тебя .. Moon
Інші поети
Katharina Sydoruk
@katrusya_sidoruk
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1224
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11207