World destroyed
shadowlinxxx morgan
Hearts destroyed,how will I fill this void. Love perished at your touch,this is all to much. Towers collapsed,over weeks of elapse. Time goes by,and all i do is cry.Nature gone,humans dying,and you still sit there lying and lying.Stop please,before I catch the deadly disease.Step away,before i scream.Could this really be a dream?Food eaten drink wasted,now I don't know how that tasted.Bang! Bang! the guns fired,I run untill my legs get tired.Tears and tears,of all my fears.Help help,can't you see me welp.Dont write from your mind,write from your heart. Lillian xx (I don't know what this is 😂)
2020-06-12 09:33:21
42
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
POET UNKNOWN
Beautiful!!❤️❤️
Відповісти
2020-06-13 04:17:47
2
shadowlinxxx morgan
@POET UNKNOWN thanx❣❤
Відповісти
2020-06-13 08:37:29
1
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan ♥️
Відповісти
2020-06-13 17:56:10
2
Інші вірші поета
Moon Oh my love song I am wrong for you... Reunited: forever2
Інші поети
Nala
@anuton
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15725
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12586