resurrection
вікно відчинене, я чую сутінкові голоси
неначе ренді ортон чи соліст «альянсу».
стіни гнітять мене, наполягають здатися без сил,
та їм не стерти хвору посмішку у хвилі декадансу.
мій провідник – молодий метро – безсумнівний вергілій,
тож, відповідно, рими дикі й вибухово-сп'янілі.
вони лоу-файні, так я граюсь із словесним вінілом.
світ сумнівавсь: чи всі рукописи уже вщент згоріли?
увага, спойлер: вони живі, і шелест липи наче знову воскрес.
не захлинувсь в крові невдалих спроб – напевно, god blessed,
тому кидаюсь в військо нових рим, неначе Арес.
фінал цього сюжету – тиша, чи, все ж, вибух аес?
відповіли собі? я теж, другий варіант – for sure. амур
встиг вистрелити собі в скроню. лише тортур
ноктюрн мій сповнений, ніяких почуттів. знов перекур –
і я беру – не фростморн, а ескалібур: король артур.
2023-04-24 12:27:05
3
0