Мертвий заговорив
Мертвий просить знову до розмови І серед ночі щось сказати хоче В очі дивишся пусті... Мовчать вони. Закуті в німоті На варті стоячи Вони підходять все ближче. Але торкатися їх ти не маєш права. Бо це зовсім не весела забава Бо за кожну подаровану їм дань Вони дарунок просять іще більше Тому краще нехай собі сплять Але вони проситимуть. І в цьому сумніву немає. Гребенем у волоссі не відкупився. Застудою тебе заманювати будуть. Бо гра в них буде і так тобі це не мине.
2024-11-09 18:30:03
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3016
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5171