Ріка та Камінь
Воистину среди камней есть такие, которые расскалываються и изливают воду. Гірська річечка. Вона тече по каміннню. Тече Річка крізь каміння вона обгинає пропливає його, немовби граючись, рухається далі. Але був один камінчик, великий і злий. Він заздрив тому як швидко річка долає перепони. І вважав, що має за будь-яку ціну зупинити стрімкий потік ріки. І от став цей камінь навперейми Ріці і не змогла Ріка текти далі. І просить Ріка у Каменя: відпусти мене, я маю продовжити свій шлях. Але Камінь відмовився. Камінь думав, що переміг Ріку і тепер усі будуть його боятися і шанувати. Згодом все довкола почало засихати Земля більше не отримувала живильної вологи, листя засихало під палючим промінням сонця. І тоді Ріка знову попросила Камінь відпустити її та він знову відмовився. Річка почала засихати. А Камінь радів. З часом Ріка засохла. Камінь зловтішався своєю вигаданою перемогою. Та одного разу вдарив грім розбив Камінь і утворилась з нього Ріка.
2020-10-22 05:43:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13241
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4219