"Запах полину"
Фія
Чи знають люди про війну? Про ту війну із запахом полину? Де гради вогняні вкривають найпекельнішу долину. Долину смерті й зрад, Долину, де солдат Відважно, тяжко, впевнено іде.. Де Україні славній мир несе! Чи знають люди про війну? Те місце, де відчути запах смерті дуже легко, Де кожен є тобі по-крові брат.. Де український найсправедливіший солдат На нашу рідну гарну землю Не впускає муку ту пекельну. Муку від руки людської, Хоча, давно не люди там.. Це просто є російський окупант, Який лиш зло несе... Він є маріонеткою в руках, Що перетворять землю в крах!..
2019-03-19 23:15:48
3
0
Інші вірші поета
"Весна" "Цього ж ти чекав?" "Тебе не було?" "Поштар"
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2577
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133