Вірші
"Підкори"
Цілуй її руки, які наче крила
Дивися у очі, що лиш повесні
Сяють зірками, грають смарагдами
Навіть, коли одні.
Люби її ніжно,
Терпи її мужньо.
Ти саме дочекайся пори,
Тоді візьми її тиху та змучену
І, як сушу вода, підкори.
Підкоривши, зроби її цінністю,
Мріями піднеси догори..
Чекай, щоб тобі довірилась.
***
Хочеш, ночами вий.
Все? Всі годинники звірились?
Тепер візьми її і убий.
3
0
572
"Попелище"
Я закохалась в його очі,
Вони ввижались до півночі.
Чому? За що? Для чого? Нащо?
Душа моя ще та пропаща.
І вітер як чортяка свище.
Усе навкруг як попелище.
В огні любові й ти згорів,
Чому ж за мною ти побрів?
5
0
572
"Поштар"
В будинку темно, як в очах,
Того, кого здолав цей страх.
Шумить вода, вже стух ліхтар.
І в двері стукає поштар.
Ніхто йому не відчиня..
"Чому ходити так зрання?!" -
Кричить дівчина молода,
Яка завжди сама й сама.
У хаті голосно та дзвінко,
Думки сплітаються в барвінку.
Коли господарка ще спала,
Будинок осінь вже спідкала,
А засинала ще вона,
Коли буянила весна.
У снах її таких яскравих
Завжди цвіли всі сухотрави,
І дощ ішов легенько й тихо,
А вітер ніжно-ніжно диха.
Проте у снах, в хатині, в місті
До нього їй - сто тисяч миль,
Якщо не двісті.
Виходить на рожевий ґанок,
Який прекрасний цей світанок...
Його немає, не прийшов
Її листів він не знайшов?
Вже звиклась з тишею й дощем,
Які колись були ножем.
Зайшла у хату - й знову спати
Вона не може вже літати..
І знову сяє той ліхтар..
Чому ж приходив цей поштар?
4
0
543
"Весна"
Холодна пекельна вода,
Що ллється струмком додолу.
Тепер я у світі одна.
А ти?
Ти ходиш по колу..
По колу.. Я теж йду туди,
Де тебе знайшла
Знайомою нам "весною.."
Чи буду знайдена я
Холодним тобою?
4
0
451
"Цього ж ти чекав?"
Те відчуття, коли я у тебе в душі,
Влаштувала пекельну розправу
З минулим:
Наліво, направо.
Скажи мені,
Тільки відверто:
Чого ж ти, коханий, чекав?
3
0
443
"Тебе не було?"
І зорі не сяють,
І сонце зайшло,
Вітер не грає,
Тебе не було?
Можливо...
Усе це здалося мені.
І що ж?
Тепер вбити тебе в своїй голові?
Ніколи не стану вбивцею я,
Ця роль понедавно уже не моя.
2
6
416
"Вид сухих пустель"
Як осінь холодна,
Чи вітер дикий
Або дощова вода..
Тепер ти для мене такий безликий
Чому зникала твоя гострота?
Як хвилі моря шукають вихід
З гострих та грізних скель -
Роблю я останній видих..
Я стала видом сухих пустель.
6
4
501
"Запах полину"
Чи знають люди про війну?
Про ту війну із запахом полину?
Де гради вогняні вкривають найпекельнішу долину.
Долину смерті й зрад,
Долину, де солдат
Відважно, тяжко, впевнено іде..
Де Україні славній мир несе!
Чи знають люди про війну?
Те місце, де відчути запах смерті дуже легко,
Де кожен є тобі по-крові брат..
Де український найсправедливіший солдат
На нашу рідну гарну землю
Не впускає муку ту пекельну.
Муку від руки людської,
Хоча, давно не люди там..
Це просто є російський окупант,
Який лиш зло несе...
Він є маріонеткою в руках,
Що перетворять землю в крах!..
3
0
455
