Насилля
Софія Гладковська
Зранку і до ночі, Заплющені в нас очі. Закриті, забуті, закуті, Забиті з пантелику, Змучені, скривджені, спаплюжені, Сколені, склонені, спотворені, Розгублені, розбиті, У власному розумі закриті, Давно ідеї наші всі убиті. Не живемо, а існуєм, Складки розуму шліфуєм, Своїми ж ми руками, А виної всі оці от спами, Шуми інформаціїйні. Роки майбутні безнадійні... Ти знаєш як змінити це, Поглянь собі лиш у лице. Такий ти, ким хотів би бути? Не смій ти опускати руки!! Біль, страждання і зусилля, Ось ті ліки од розумового насилля Успіхів!
2022-02-14 18:08:19
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
➒ ➊ ➊
У власному розумі закриті (крапка) Давно ідеї всі вбиті. А винні лиш спами Поглянь собі в лице Такий ти, як хотів би бути? Цей спам спожити, щоб забути? Лише страждання і зусилля? Ховайся в світі розумового насилля Гарний вірш. Читав, витримуючи паузи. Фінальне Успіхів - хедшот.
Відповісти
2022-02-14 21:59:48
1
Інші вірші поета
Ніч вечір проти Івана Купала Діду... Вічність
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Лєна
@_Salvatore_
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2701
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5651