Я не поет
Я не поет і не митець, І гарно говорити я не вмію, Але писати все одно люблю. Можливо я юна занадто, Щоб говорити про життя. І досвіду не маю, Щоб говорити про буття. Немає тих моментів, Щоб написати на папері слово. Тому я не поет і не митець, Але душа кричить: «Пиши!» І що тепер робити, Коли усе горить від нетерпіння, Коли немає сил отак стоять на місці? Хоча я теж живу простим життям. Хто я щоб називатися поетом? Не боже я створіння, Щоб говорити людям про буття, Бо я така сама людина, Яка із тексту робить рифму. Тому моя душа згорить, Забуде ті страждання, Залишиться від мене тіло, Тоді вже і мене небуде
2024-10-03 10:11:42
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3075
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4647