Вірші
Ти хочеш щось мені розповісти
Ти хочеш щось мені розповісти,
Хоч і голосу не маєш.
Ти щось показуєш мені,
А я не розумію.
Я думаю - «метелик?»,
Ати мені про гроші,
Я думаю «ах..як прекрасно за вікном»,
А ти мені про те, як хтось живе у замку,
І ще дивуєшся про те,
Що я тебе не розумію..
І ти дивак і я дивак
«І будьмо довго так сидіти?»
І ти не знаєш, ну і я тим більш
Ти щось продовжуєш казати,
Хоча і звуку не було,
І запитаннь багато
А ти продовжуєш мовчати,
Бо ти не вмієш говорити
І ти дивак і я дивак
Посидьмо краще в тиші
2
0
61
Жінки
Сидять жінки, які не молоді дівчата
Вже як сорок з десять років,
Але яскраві посмішки видніються на їхніх лицях.
Сидять розказують, як день пройшов.
Сміяться в голос, не скриваючи вогню в серцях.
1
0
61
Я не поет
Я не поет і не митець,
І гарно говорити я не вмію,
Але писати все одно люблю.
Можливо я юна занадто,
Щоб говорити про життя.
І досвіду не маю,
Щоб говорити про буття.
Немає тих моментів,
Щоб написати на папері слово.
Тому я не поет і не митець,
Але душа кричить: «Пиши!»
І що тепер робити,
Коли усе горить від нетерпіння,
Коли немає сил отак стоять на місці?
Хоча я теж живу простим життям.
Хто я щоб називатися поетом?
Не боже я створіння,
Щоб говорити людям про буття,
Бо я така сама людина,
Яка із тексту робить рифму.
Тому моя душа згорить,
Забуде ті страждання,
Залишиться від мене тіло,
Тоді вже і мене небуде
1
0
31
У війні страшніша не сама війна
У війні страшніша не сама війна.
Від неї можна і втікти, сховатись,
Про неї можна і забути,
Продовжуючи жити.
У війні страшніше те,
Коли чуєш вибухи ракети.
Не ворогів та злодії,
А коли сидиш чекаєш,
Лежиш під ковдрою і думаєш,
Чи то автомобіль проїхав.
Коли ти робиш вдох та вибух.
У війні страшніше не сама війна,
У війні страшніше, коли чекаєш.
3
0
98
Приємно чути все навколо:
Як каплі дощу торкаються листя,
Як собака радісно лає людині,
Як прохожі продохядь сповз мене,
Не поспішаючи йди за життям,
Бо приємно вдохнути хоч раз
Свіже повітря дощу,
Потім посидити тихо
Та побачити інше життя:
Як ворон на гілці сидить ,
Як квітка в парку цвіте,
Як дощ капає з неба на листя
4
0
131
Що за тенденція пішла ходити в курточкáх в театр?
Що за тенденція пішла ходити в курточкáх в театр?
Невже театр більш не духовний скраб для вас усіх?
Чому тоді ви ходете в спортивних штанях?
Невже щоб тільки показати всім, що ви «духовні»?
Такі нам не потрібні.
Продовжуйте ходити, як ходили, та
Показувати для 3 слідкувачів своє дозвілля
4
0
177
Туман
До нас спустилася туман, як біло-сіра квітка.
Своїми пелюстками обіймає місто.
А ліхтарі яскраві освітлюють шляхи.
2
0
157
На небосхилі написана фреска невідомим митцем...
На небосхилі написана фреска невідомим митцем.
Місяць намальований охайним мазком,
Хмари зображені, буцімто вовк,
Зорі сіяють яскравіше за всіх,
Ніби до них додали іскру.
Разом із місяцем танцювали метелицю,
Разом сміялися й веселилися,
Допоки вовк не пригорнув їх до себе.
До себе в теплі обійми
1
0
165
Що поганому в тому, щоб інколи слухати життя?
Звуки машин. Шин.
Голос людей. Розмови сімей.
Звуки дощу об калюжі. Та спокій.
Слухати все на кожному кроці.
Голос з тролейбусу. Розмови в кафе.
Звук світлофора та тиші мить.
Чутно, як каплі б‘ються тканиною,
Чутно, як мить стає спокійнішою,
Чутно, як все завмирає, і подих життя.
3
1
176
