Вірші
У війні страшніша не сама війна
У війні страшніша не сама війна.
Від неї можна і втікти, сховатись,
Про неї можна і забути,
Продовжуючи жити.
У війні страшніше те,
Коли чуєш вибухи ракети.
Не ворогів та злодії,
А коли сидиш чекаєш,
Лежиш під ковдрою і думаєш,
Чи то автомобіль проїхав.
Коли ти робиш вдох та вибух.
У війні страшніше не сама війна,
У війні страшніше, коли чекаєш.
3
0
54
Приємно чути все навколо:
Як каплі дощу торкаються листя,
Як собака радісно лає людині,
Як прохожі продохядь сповз мене,
Не поспішаючи йди за життям,
Бо приємно вдохнути хоч раз
Свіже повітря дощу,
Потім посидити тихо
Та побачити інше життя:
Як ворон на гілці сидить ,
Як квітка в парку цвіте,
Як дощ капає з неба на листя
4
0
104
Що за тенденція пішла ходити в курточкáх в театр?
Що за тенденція пішла ходити в курточкáх в театр?
Невже театр більш не духовний скраб для вас усіх?
Чому тоді ви ходете в спортивних штанях?
Невже щоб тільки показати всім, що ви «духовні»?
Такі нам не потрібні.
Продовжуйте ходити, як ходили, та
Показувати для 3 слідкувачів своє дозвілля
4
0
154
Туман
До нас спустилася туман, як біло-сіра квітка.
Своїми пелюстками обіймає місто.
А ліхтарі яскраві освітлюють шляхи.
2
0
133
На небосхилі написана фреска невідомим митцем...
На небосхилі написана фреска невідомим митцем.
Місяць намальований охайним мазком,
Хмари зображені, буцімто вовк,
Зорі сіяють яскравіше за всіх,
Ніби до них додали іскру.
Разом із місяцем танцювали метелицю,
Разом сміялися й веселилися,
Допоки вовк не пригорнув їх до себе.
До себе в теплі обійми
1
0
140
Що поганому в тому, щоб інколи слухати життя?
Звуки машин. Шин.
Голос людей. Розмови сімей.
Звуки дощу об калюжі. Та спокій.
Слухати все на кожному кроці.
Голос з тролейбусу. Розмови в кафе.
Звук світлофора та тиші мить.
Чутно, як каплі б‘ються тканиною,
Чутно, як мить стає спокійнішою,
Чутно, як все завмирає, і подих життя.
3
1
150
