Тобі не байдуже
Sophie Martiz
Тобі не байдуже серед сумних морів, де вітер, шторм і кров скипає мимоволі… Де втратив розум декілька разів, та не позбувсь-таки цієї долі… Тобі не байдуже, я знаю, я бачу по твоїх очах сумних, я все ще бачу, як сильно ти палаєш, хоч подих серця вже давно затих… Цікаво, може, пам'ятаєш, отих людей простих й живих? Можливо, справжнім дещо ти буваєш, коли втрачаєш цінних та рідних… Напевне, до цих пір кохаєш, бракує натяків цілком нудних… Я чую, що ти знов тікаєш, немає сенсу в цих словах тупих. Вона забуде, як гадаєш? смішних моментів тих, дрібних… Напише, що ти, як ти, чи читаєш? а ти заплачеш й тихо закричиш… Тобі не байдуже, серед дощів шукаєш в парку змучену її поволі, щоразу поруч з нею був й жалів. Питання: «Зміг уникнути ти того болю»?
2023-07-04 23:24:31
5
0
Інші вірші поета
У світі часто так буває NF-Oh Lord(p.s: it's song,not mine) Блага звістка Мелодія життя
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4654
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12304