Попіл
На життєвім шляху, терновім,
Одного разу побачиш і ти
Дивний сріблястий попіл,
Що летить із древніх світил,
З тих, що були тобі колись
Дороговказом і взірцем,
Що кричали тобі — "Борись!".
Тепер настав їм кінець.
Вони вже згоріли дотла,
Розсипались на дрібний попіл.
І посипана ним голова
Не в змозі думати, "все потім".
І без зірок тих далеких
Наступає темрява підла
Та завдання нове із нелегких,
Почнеться довгая битва
Між тобою, простим і невинним,
Як той агнець божий,
І монстром, здатним вбити,
Вічно жадним до крові.
Він забиратиме знову і знову
Тебе у мертвий смуток,
А ти рань його тяжко в бою
І боронися далі мужньо.
Та впаде він врешті решт
Бездиханним, мертвим тілом,
А тебе чекатиме вже
Нових зірок ясне світло.
2023-09-06 06:08:43
1
0