Попіл
На життєвім шляху, терновім, Одного разу побачиш і ти Дивний сріблястий попіл, Що летить із древніх світил, З тих, що були тобі колись Дороговказом і взірцем, Що кричали тобі — "Борись!". Тепер настав їм кінець. Вони вже згоріли дотла, Розсипались на дрібний попіл. І посипана ним голова Не в змозі думати, "все потім". І без зірок тих далеких Наступає темрява підла Та завдання нове із нелегких, Почнеться довгая битва Між тобою, простим і невинним, Як той агнець божий, І монстром, здатним вбити, Вічно жадним до крові. Він забиратиме знову і знову Тебе у мертвий смуток, А ти рань його тяжко в бою І боронися далі мужньо. Та впаде він врешті решт Бездиханним, мертвим тілом, А тебе чекатиме вже Нових зірок ясне світло.
2023-09-06 06:08:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1365