Попіл

Зірколов

На життєвім шляху, терновім, Одного разу побачиш і ти Дивний сріблястий попіл, Що летить із древніх світил, З тих, що були тобі колись Дороговказом і взірцем, Що кричали тобі — "Борись!". Тепер настав їм кінець. Вони вже згоріли дотла, Розсипались на дрібний попіл. І посипана ним голова Не в змозі думати, "все потім". І без зірок тих далеких Наступає темрява підла Та завдання нове із нелегких, Почнеться довгая битва Між тобою, простим і невинним, Як той агнець божий, І монстром, здатним вбити, Вічно жадним до крові. Він забиратиме знову і знову Тебе у мертвий смуток, А ти рань його тяжко в бою І боронися далі мужньо. Та впаде він врешті решт Бездиханним, мертвим тілом, А тебе чекатиме вже Нових зірок ясне світло.

2023-09-06 06:08:43

1

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6000

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5158