Let's Change

STELLA RAYMOND

Please. I cannot live this jam-packed life anymore. I just can't. Everything has turned black. It's like a life, amidst charcoal, ashes. Darkness, sorrow and depression, anxiety has surrounded us. Why don't you think of living a good life? Why don't you think of starting things all over again? Everything is just scattered here and there. I cannot just live a life like this. This is becoming a nightmare for me day by day. Come on. Let's start things newly from today. I guarantee you, that it will be a 100% better life. I promise you, that we will be fine. Let's live a colourful life once again, But not in a world of fantasy, but reality. Because of course, the world hasn't changed, We are changing. Let's live a real life, A buoyant one, a gratified and beatific one. Not a disconsolate and woebegone life. Let's be happy, And see the world from a new point of view.

2020-04-10 19:37:22

37

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

shadowlinxxx morgan

Good one 💕

Відповісти

2020-04-14 08:23:44

1

STELLA RAYMOND

@shadowlinxxx morgan thx lilo

Відповісти

2020-04-14 08:44:49

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4645

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1413