Past
She had such a great personality. She was loyal. She was just. She was exuberant As well as A powerful enemy(not for me). She is creative. She was charming, But could just be that fiery woman In the blink of an eye. She was the one who would Always stand beside me In all circumstances. She was the only one Who would always Be my only support. She was the only one Who would always bring out Her helping hand, first. She was flamboyant. Her nature displayed her Ebullience. She could always be my store room. The store room of all my thoughts, Good and bad. I poured in my feelings into her. She could just understand me The best. But today, I am In front of her tomb, Crying a mournful cry And weeping bitterly Over this grief, Her very sad death. She doesn't deserve the burial ground. She just doesn't. I just can't believe this happened. But She left to her heavenly abode. And this day, Will be my darkest day. #TSA2020 ******
2020-04-01 19:34:05
37
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Andra Stars
It's a sad but very beautiful poem
Відповісти
2020-04-06 15:27:02
1
STELLA RAYMOND
@Andra Stars yeah. Thank you. ❤️
Відповісти
2020-04-06 15:38:24
2
STELLA RAYMOND
@Black Hole imaginary poem.... fictionary kinda. 😔
Відповісти
2020-04-06 15:39:08
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
41
1
1229
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3560