PISTANTHROPHOBIA

STELLA RAYMOND

After all That you Have done To me Or With me I feel Ashamed. . . I fear trusting you. I feel that maybe again, again You will not keep up my trust For you. Maybe you are not capable of my Trust. . . I have understood that, TRUST Matters a lot in my life. And when you break that trust, It hurts me. And that is the reason, Why today I am being accompanied by The fear of trust: Pistanthrophobia. . . Again a lie and then, COLLAPSE. **************************

2020-03-20 06:39:22

31

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

STELLA RAYMOND

thank you very much. Means a lot.❣️

Відповісти

2020-03-20 15:34:55

2

Mysterious

I can totally relate to this one....because I face the same dear every day....I have a hard time trusting anyone .......a beautiful piece and I'm glad I read it😘😘😘

Відповісти

2020-03-22 16:00:13

1

STELLA RAYMOND

@Mysterious thank you. Glad you liked it. 💕

Відповісти

2020-03-22 16:03:15

1

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3827

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1763