PISTANTHROPHOBIA

STELLA RAYMOND

After all That you Have done To me Or With me I feel Ashamed. . . I fear trusting you. I feel that maybe again, again You will not keep up my trust For you. Maybe you are not capable of my Trust. . . I have understood that, TRUST Matters a lot in my life. And when you break that trust, It hurts me. And that is the reason, Why today I am being accompanied by The fear of trust: Pistanthrophobia. . . Again a lie and then, COLLAPSE. **************************

2020-03-20 06:39:22

31

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

STELLA RAYMOND

thank you very much. Means a lot.❣️

Відповісти

2020-03-20 15:34:55

2

Mysterious

I can totally relate to this one....because I face the same dear every day....I have a hard time trusting anyone .......a beautiful piece and I'm glad I read it😘😘😘

Відповісти

2020-03-22 16:00:13

1

STELLA RAYMOND

@Mysterious thank you. Glad you liked it. 💕

Відповісти

2020-03-22 16:03:15

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12175

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5642